ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 2-19/2547-2005(2-19/16870-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому Генеральної прокуратури України
судовому засіданні (прокурора відділу)
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.05.05
у справі № 2-19/2547-05
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Заступника Генерального прокурора
України в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України
до Закритого акціонерного товариства
“Сучасні інформаційні технології”
Про визнання недійсним договору
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом про визнання недійсним договору № 227/УПБ-2/Д від
26.05.04 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних
сил України, укладеного між Міністерством оборони України та ЗАТ
“Сучасні інформаційні технології”. Позовна заява мотивована тим,
що на думку позивача, при укладанні договору сторонами не були
дотримані вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду АР Крим від 21.02.05 (суддя
Мокрушин В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 04.05.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Плута В.М., суддів: Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.), відмовлено у задоволенні позову Заступника
Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України про визнання недійсним договору №
227/УПБ-2/Д від 26.05.04 відмовлено. Судові витрати покладені на
Міністерство оборони України.
Судові акти мотивовані тим, що внаслідок укладення договору №
227/УПБ-2/Д від 26.05.04, інтереси держави не постраждали, а
викладені у позові доводи позивача в обґрунтування недійсності
договору, не знайшли свого підтвердження під час розгляду
справи.
Не погоджуючись з оскарженими судовими актами, прокурор відділу
Генеральної прокуратури України звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому
просить судові акти у справі скасувати, ухвалити нове рішення,
яким позов задовольнити. Касаційне подання мотивовано тим, що
Київська міська рада не приймала рішення, щодо надання ділянки,
на якій має бути розміщений будинок, де військовослужбовцям
надається житло, ні позивачу, ні відповідачу.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 26.05.04 між Міністерством оборони
України та ЗАТ "Сучасні інформаційні технології" був укладений
договір № 227/УПБ-2/Д про будівництво житла для
військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей
шляхом пайової участі. Спірний договір укладений та підписаний
уповноваженими на це особами.
Предметом договору є визначення порядку співробітництва сторін
щодо здійснення будівництва комплексу житлових будинків
загальною житловою площею 100000 кв.м. , на території
військового містечка № 136 у смт. Коцюбинське Святошинського
району м. Києва для забезпечення житлом військовослужбовців
Збройних сил України та членів їх сімей у порядку пайової участі
сторін у будівництві.
Згідно з п. 3.5 договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.04,
Міністерство оборони України передає земельну ділянку
визначеному ЗАТ "Сучасні інформаційні технології"" Генпідрядчику
під забудову "об'єкту" після оформлення Міністерством оборони
України землевпорядної документації та документації на право
користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є
будівництво "об'єкту".
За змістом статей 9,17 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
до повноважень Київської міської ради у галузі земельних
відносин належить: розпорядження землями територіальної громади,
надання земельних ділянок у користування, припинення права
користування земельними ділянками у випадках зміни їх цільового
призначення, організація землеустрою. До повноважень Київської
міської державної адміністрації у галузі земельних відносин
належить: розпорядження землями державної власності у межах,
визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, координація
здійснення землеустрою та державного контролю за використанням
та охороною земель, підготовка висновків щодо надання, або
вилучення земельних ділянок.
Таким чином, питання надання Міністерством оборони України
земельної ділянки під забудову через зміну її цільового
призначення, повинно узгоджуватись з Київською міською радою та
Київською міською державною адміністрацією, а відтак, рішення по
справ стосується їх прав та законних інтересів.
Втім, відмовляючи в задоволенні позову, суди не залучили до
участі в справі Київську міську раду та Київську міську державну
адміністрацію, що не сприяло встановленню об'єктивної істини та
призвело до порушення принципів справедливості та рівності
сторін.
Відповідно до статей 26, 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд може залучити до
участі в справі осіб, якщо рішення господарського суду може
вплинути на їх права та обов'язки.
Втім, вимоги даних статей були проігноровані господарськими
судами. Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Порушення норм процесуального права є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо
господарський суд прийняв рішення, або постанову, що стосується
прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
В зв'язку з тим, що порушення норм процесуального права з боку
місцевого та апеляційного господарських судів дають підстави
вважати судові акти у справі незаконними та необґрунтованими,
колегія суддів Вищого господарського суду України не вважає за
потрібне досліджувати правильність застосування норм
матеріального права місцевим господарським судом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 3
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Генеральної прокуратури України (прокурора
відділу) від 23.05.05 № 10/2/3-22057 задовольнити частково,
рішення господарського суду АР Крим від 21.02.05 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.05
у справі № 2-19/2547-05 скасувати, справу передати на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Д. Кривда