ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N Б26/139/03-36
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого
Ткаченко Н.Г.,
Панової І.Ю.
розглянувши ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 08.02.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Б26/139/03 господарсько суду
Дніпропетровської області
за заявою ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”
до ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”
Про банкрутство
кредитор ЗАТ “Бринкфорд”
арбітражний керуючий Єпіфанова О.Г.
за участю представників сторін:
від боржника –Тищік О.І., довір.;
від ЗАТ “Бринкфорд” –Командишко А.Л., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Дніпропетровської області
знаходиться Справа N Б26/139/03 про банкрутство ВАТ
“Нікопольський південнотрубний завод”.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
16.11.2004 р. (суддя Петренко Н.Е.) визнано грошові вимоги ЗАТ
“Бринкфорд” до ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” на суму
7 438 051,99 грн., та відхилено вимоги у сумі 825 843,15 грн., а
також віднесено на боржника витрати по сплаті держмита та
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та
зобов’язано розпорядника майна включити визнані вимоги до
реєстру вимог кредиторів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.02.2005 р. (судді: Ясир Л.О. - головуючий, Герасименко
І.М., Прудников В.В.) задоволено апеляційну скаргу ЗАТ
“Бринкфорд”, скасовано ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 16.11.2004 р. та визнано грошові
вимоги ЗАТ “Бринкфорд” до ВАТ “Нікопольський південнотрубний
завод” на суму 777 431,60 грн., зобов’язано розпорядника майна
включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Нікопольський
південнотрубний завод” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р. та постановити нове рішення, яким відхилити вимоги
ЗАТ “Бринкфорд” у сумі 777 431,66 грн.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, у зв’язку з
неправильним визначенням правової природи відсотків,
передбачених п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі, п. 5 ст. 2 Закону України “Про обіг
векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, заявлені ЗАТ
“Бринкфорд” грошові вимоги до боржника у сумі 825 843,15 грн.
становлять відсотки, нараховані на номінальну вартість простих
векселів на підставі п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською
конвенцією 1930 року, за період від дати вчинення на них
виконавчих написів про стягнення 7 438 051,99 грн.
заборгованості з векселедавця (боржника у справі), а саме з
23.05.2002 р. по 23.12.2003 р.
Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) грошове зобов’язання це
зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,
передбачених цивільним законодавством України.
Цією нормою також визначено вичерпне коло зобов’язань, які не
включаються до складу грошових зобов’язань, а саме: неустойка
(пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до
господарського суду; зобов’язання, які виникли внаслідок
заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян; зобов’язання з
виплати авторської винагороди; зобов’язання перед засновниками
(учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої
участі.
Що стосується збитків, трьох відсотків річних, індексу інфляції,
які передбачені цивільним законодавством, відсотків за
прострочку платежу за векселем та інших санкцій, за порушення
грошових зобов’язань, крім неустойки (штрафу, пені), то для
таких зобов’язань Закон не встановив винятків.
Разом з тим, такі санкції не можуть застосовуватися до боржника
в період дії мораторію (ч. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Означені санкції можуть застосовуватися та включатися до складу
грошових зобов’язань лише в період, який передував порушенню
справи про банкрутство.
У зв’язку з чим, висновок суду апеляційної інстанції щодо
визнання суми відсотків, нарахованих до порушення справи про
банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів, є законним та обґрунтованим.
Також, враховуючи ухвалу господарсько суду Дніпропетровської
області від 02.04.2003 р. та постанову Вищого господарського
суду України від 13.07.2004 р. у даній справі, правомірним є
висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваної
ухвали в частині визнання основної суми заборгованості у розмірі
7 438 051,99 грн., яка на час винесення оскаржуваної ухвали вже
визнана судом.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що постанова
суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і
процесуального права та підстав для її зміни або скасування не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 15 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст.
111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”
залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.02.2005 р. у справі № Б26/139/03 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Н.Г. Ткаченко
І.Ю. Панова