ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N А42/49-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ПП юридичної фірми “Закон і право”
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 26.04.2005 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ПП юридичної фірми “Закон і право”
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Середенко Р.В.,
відповідача: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10.03.05 господарського суду Харківської області
позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Київському районі м. Харкова № 0000671502/0 від 28.01.05 та
першу податкову вимогу № 1/158 від 26.01.05, а також стягнуто з
податкової інспекції на користь позивача 203 грн. судових
витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що визначене позивачем в
розрахунку за 9 місяців 2004р. зобов’язання по єдиному податку в
сумі 1655 грн., згідно наданих останнім платіжних доручень,
сплачене повністю. Уточнюючий розрахунок з коригування
податкових зобов’язань в сумі 160 грн. за 1 півріччя 2004р.
надано позивачем до ДПІ 02.02.05, а відтак інспекцію було
своєчасно повідомлено про зменшення податкових зобов’язань в
зазначеній сумі.
Постановою від 26.04.05 Харківського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення господарського суду Харківської
області скасоване.
У задоволенні позову відмовлено з огляду на правомірність
прийняття податковою інспекцією оспореного податкового
повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати,
посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 104, 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспореного судового акту,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити з
наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що ДПІ у Київському районі м.
Харкова проведено перевірку стану платіжної дисципліни
підприємства позивача за 9 місяців 2004р., за результатами якої
складено акт від 25.01.05 № 286/15121, згідно якого
підприємством несвоєчасно здійснювалась сплата узгодженого
податкового зобов’язання по єдиному податку, відповідно до
розрахунку сплати єдиного податку за 9-ть місяців 2004р. № 79325
від 18.10.04. Станом на 20.10.04 виникла заборгованість в
розмірі 160 грн.
На підставі вказаного вище акта ДПІ у Київському районі м.
Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.05 №
0000672502/0 про застосування до позивача штрафних санкцій в
розмірі 16 грн., за затримку граничного строку сплати
узгодженого податкового зобов’язання на підставі ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.00 № 2181-ІІІ (далі ЗУ № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Крім того, судами також з’ясовано, що 02.02.05 ПП юридична фірма
“Закон і право” було надано до ДПІ уточнюючий розрахунок
податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно
виправлених помилок за 1 півріччя 2004р., з урахуванням якого
податковою інспекцією здійснено коригування в особовій картці
платника податку на суму 160 грн. до зменшення.
При прийнятті судового рішення, апеляційною інстанцією
обгрунтовано взято до уваги, що розрахунок сплати єдиного
податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою,
затверджений наказом Державної податкової адміністрації України
від 28.02.2003 року № 83, є документом не тільки інформаційного
характеру, що надається з метою відображення сум єдиного
податку, а й підставою для здійснення органом податкової служби
нарахувань сум податку звітного періоду в особовій картці
платника податку, а також враховано, що згідно наданих позивачем
розрахунків –рядок 9 “Податкові зобов’язання до сплати”
–здійснені наступні нарахування єдиного податку:
-по строку 20.04.2004. Розрахунок № 14716 від 15.04.2004 –до
сплати 160 грн.;
-по строку 20.07.2004. Розрахунок № 45146 від 14.07.2004 –до
сплати 420 грн.;
-по строку 18.10.2004. Уточнюючий Розрахунок № 79250 від
18.10.2004 –до сплати 370 грн.;
-по строку 20.10.2004. Розрахунок № 79258 від 18.10.2004 –до
сплати 865 грн.
Внаслідок чого загальна сума нарахувань по строку 20.10.2004
склала 1815 грн..
Позивачем було сплачено 1655 грн. у зв’язку з чим станом на
20.10.2004 року виникла заборгованість у розмірі 160 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком апеляційної інстанції, що розбіжність між сумами
нарахованого та сплаченого податку виникла при невірному
заповненні платником податку розрахунку за 1 півріччя 2004 року.
Коригування ж нарахованих сум єдиного податку за 1 півріччя 2004
року здійснено платником податку після проведення податковою
інспекцією перевірки стану платіжної дисципліни ПП ЮФ “Закон і
право”, внаслідок чого спірна сума набула статусу податкового
боргу.
З огляду на викладене обгрунтованим є висновок апеляційної
інстанції і щодо визнання недійсною першої податкової вимоги ДПІ
№ 1/158 від 26.01.05.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає, що
Харківським апеляційним господарським судом дана правильна
юридична оцінка обставинам справи, тому підстави для скасування
судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 26.04.05 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № А-42/49-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко