ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N А27/51-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши Державної податкової інспекції у
матеріали Червонозаводському районі м. Харкова
касаційної скарги
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом Приватної фірми “Агросервіс-2002”, м. Харків
до 1. Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова
2. Відділення Державного казначейства у
Червонозаводському районі м. Харкова
за участю прокурора Харківської області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та
стягнення з Державного бюджету ПДВ в сумі 196431, 20 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився,
відповідача 1 не з’явився,
відповідача 2 не з’явився,
прокуратури: не з’явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2005
р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ у
Червонозаводському районі м. Харкова) № 0000542350/3 від
18.01.2005р. та № 0000542350/2 від 15.11.2004р. Стягнуто з
державного бюджету ПДВ в сумі 196431,20 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.05.2005р. рішення господарського суду Харківської області від
09.03.2005 р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.7.3 п.
7.3, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач 1 звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить судові рішення скасувати, а в позові відмовити,
мотивуючи скаргу тим, що рішення винесені з порушенням норм
матеріального і процесуального права, а саме: п. 1.3, п. 1.8 ст.
1; абз.3 п. 4.8 ст. 4; п. п. 7.2.1 п. 7.2 та п. п. 7.4.5 п. 7.4,
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Як встановлено судами ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
була проведена документальна перевірка правильності обчислення
та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану
вартість Приватної фірми “Агросервіс-2002” за період з
01.02.2004 року по 01.04.2004 року, про що складено акт №
357/235/31799173 від 29.07.2004 року.
За результатами перевірки відповідачем-1 було винесено податкове
повідомлення-рішення № 0000542350/0 від 04.08.2004 року, яким
встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з
ПДВ в розмірі 185834,00 грн. Підставою для нарахування позивачу
суми податкового зобов'язання по ПДВ є висновок ДПІ у
Червонозаводському районі м. Харкова про порушення позивачем п.
п. 7.2.1 п. 7.2 п. п. 7.4,5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивачем застосовані заходи адміністративного оскарження,
внаслідок чого відповідачем-1 винесені податкові повідомлення-
рішення № 0000542350/2 від 05.11.2004 року, № 0000542350/3 від
18.01.2005 року, які є предметом даного спору, і якими податкове
зобов'язання було зменшено, а сума завищення бюджетного
відшкодування складає 164667,00 грн.
Судами також встановлено, що за результатами господарської
діяльності за 2003 рік та січень-березень 2004 року позивачем
було заявлено на відшкодування з державного бюджету податок на
додану вартість в сумі 361098,20 грн., що було відображено у
звітних деклараціях в рахунок платежів з ПДВ, поданих
відповідачу-1 та не використано позивачем.
Заяву позивача до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з
проханням перерахувати вказану суму на його розрахунковий
рахунок відповідач-1 залишив без виконання, про що повідомив
листом від 10.01.2005 року, проте в акті звірки розрахунків з
бюджетом станом на 18.01.2005 року зазначив наявність у позивача
суми переплати податку на додану вартість в сумі 361098,20 грн.,
з огляду на що суди дійшли висновку про визнання відповідачем-1
наявності невідшкодованої суми з ПДВ у позивача та правомірності
звернення позивача до суду за відшкодуванням бюджетної
заборгованості визнаної відповідачем-1, без врахування
неузгодженого податкового зобов’язання, що становить
196431,20грн..
Крім того, визнаючи податкові повідомлення-рішення недійсними,
суди попередніх інстанцій вважають доведеною обставину, і з цим
касаційна інстанція погоджується, що податкова накладна № 18 від
12.02.2004 року, яка отримана від ДГ “Комсомолець” та згідно
якої позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ в 164666,67
грн., відповідає вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки зміст
рядків заповнення реквізитів податкових накладних встановлений
саме цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а посилання відповідача-1 на
відсутність у позивача свідоцтва на придбане насіння, як то
передбачено ст.ст. 21, 22 Закону України “Про насіння і садівний
матеріал” ( 411-15 ) (411-15)
, вважає безпідставним.
Однак в цілому з висновками судів попередніх інстанцій щодо
задоволення позову касаційний суд не погоджується, оскільки
задовольняючи позов, суд першої та другої інстанцій постановили
оскаржувані рішення без всебічного та повного з'ясування усіх
обставин, з якими Закон України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує виникнення права платника податку на
податковий кредит та права на відшкодування бюджетної
заборгованості з ПДВ.
Так, статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податкова накладна складається у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (п. п. 7.2.3
п. 7.2). У залежності від того, яка з подій сталася раніше,
таким моментом вважається: або дата зарахування коштів від
покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як
оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі
поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої
- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що
обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а
для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує
факт виконання робіт (послуг) платником податку (п. п. 7.3.1 п.
7.3).
Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В той же час, наведена вище норма крім визначених судом
обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий
кредит з ПДВ, передбачає ще й обов'язкову наявність такої
підстави, як сплата платником податку у звітному періоді
відповідних сум податку.
Відповідно до п. п. 7.7.5, п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України, а
зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного
відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства місцевим та
апеляційним господарськими судами у даній справі факт сплати сум
ПДВ з вартості поставленого позивачу товару не встановлювався та
не досліджувався.
Не досліджена судами попередніх інстанцій і та обставина, що
згідно податкової накладної № 5 від 02.02.2004р. на загальну
суму 127000,02 грн., у т.ч. ПДВ 21166,67 грн. позивач придбав у
ТОВ НПП “Промстройкомплект” гібрид соняшника та здійснив
розрахунки шляхом проведення заліку взаємних вимог. Однак,
згідно отриманої відповіді від ДПІ у Фрунзенському районі м.
Харкова, що міститься в матеріалах справи, ТОВ НПП
“Промстройкомплект” не звітує з.09.2002року, тобто за лютий 2004
року підприємство не подало до ДПІ за місцем реєстрації
податкову декларацію по ПДВ.
До того ж, як вбачається з акту прийому-передачі векселів № 1
від 3.11.2004року, що міститься в матеріалах справи, позивач в
оплату товару за договором купівлі-продажу видав ДГ
“Комсомолець” простий вексель від 03.11.2004 р. №
80351618/236225 на суму 1 141 600 грн. який на час перевірки не
був оплачений.
У зв'язку з цим колегія вважає за необхідне відмітити, що за
правилами п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
векселі отримані, але не оплачені
платником податку, або видані, але не оплачені платником
податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового
кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій,
по яких такі векселі використовуються.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової
перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів на підставі
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на що колегія
вважає рішення та постанову господарських судів такими, що
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи і в
залежності від встановленого та у відповідності до діючого
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.05.2005р. та рішення господарського суду Харківської області
від 09.03.2005 р. у справі № А-27/51-05 скасувати.
Справу направити до господарського суду Харківської області на
новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко