ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 41/312-04
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Панової І.Ю.
розглянувши УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 04.02.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду
на рішення від 25.11.2004 р. господарського суду
Харківської області
у справі № 41/312-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в
інтересах держави в особі УПФ України в
Жовтневому районі м. Харкова
до Українського науково-дослідного інституту
олій та жирів
Про стягнення 463,44 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в
особі УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова звернувся до
суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту олій
та жирів про стягнення 463,44 грн. заборгованості щодо
відшкодування різниці у розмірі виплаченої пенсії науковому
працівнику за період з 03.06.2002 р. по 31.12.2003 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2004
р. (суддя Мінаєва О.М.) позов задоволено частково, стягнено з
Українського науково-дослідного інституту олій та жирів на
користь УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова 290,46 грн.
заборгованості з відшкодування виплаченої наукової пенсії та
відстрочено виконання рішення на шість місяців. В решті позову
відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач у 2002 році прибутку не
мав, а в 2003 році його прибуток становив 5 тис. грн., тому
позов підлягає задоволенню частково за 2003 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.02.2005 р. (судді: Філатов Ю.М. –головуючий, Івакіна В.О.,
Сіверін В.І.) апеляційну скаргу УПФ України в Жовтневому районі
м. Харкова залишено без задоволення, а рішення господарського
суду Харківської області від 25.11.2004 р. –без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, УПФ України в
Жовтневому районі м. Харкова звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2004
р. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.02.2005 р. та прийняти нове рішення.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 6
ст. 24 Закону України “Про наукову і наукову-технічну
діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-
технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
(в редакції Закону України від
06.04.2000 р. N 1646-III, що діяла в період, за який заявлено
позов) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних)
працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-
технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи
на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на
рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює
систематичне оновлення наукових кадрів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, гр. Олізаренко І.П.
у період з 15.05.1967 р. по 04.04.1974 р. працював на
підприємстві відповідача та обіймав посади, які дають право на
отримання пенсії у відповідності до Закону України “Про наукову
та науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
.
Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями
встановлено, що за період з 03.06.2002 р. по 31.12.2003 р.
загальна сума пенсії, виплаченої гр. Олізаренко І.П. за рахунок
коштів позивача –УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова
складає 5 285,36 грн., з яких 2 517,06 грн. –сума різниці у
розмірі між пенсією за віком, призначеною на загальних підставах
відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”
( 1788-12 ) (1788-12)
, та науковою пенсією.
Також судами встановлено, що в цій сумі частка відповідача
складає 18,41%, тобто сума в розмірі 463,44 грн.
Положеннями ч. 6 ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-
технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
передбачено, що різниця між
сумою призначеної пенсії за цим Законом ( 1977-12 ) (1977-12)
та сумою
пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на
яку має право науковий працівник, фінансується для наукових
(науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових
установ і організацій за рахунок коштів державного бюджету, для
наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і
організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії,
призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам
державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-
педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і
організацій згідно із Законом України „Про наукову і науково-
технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 13.12.2000р. № 1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
відповідно до
ст. 24 вищезазначеного Закону ( 1977-12 ) (1977-12)
(далі –Порядок).
Даний Порядок був чинний на час спірних правовідносин.
Пунктом 3 Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
визначено, що фінансування
витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних
небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок
коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному
фонду кошти на виплату зазначеної різниці.
Відмовляючи у задоволені позову за 2002 рік, попередні судові
інстанції, посилалися на ст.ст. 16, 18 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
та виходили з того, що
держава, як власник підприємства, має право використовувати лише
прибуток підприємства, який у відповідача у 2002 р. був
відсутній.
На підставі чого суди дійшли висновку, що для виплати різниці в
пенсіях та відшкодування витрат Пенсійного фонду України
відповідач не має ні правових підстав, ні фактичної можливості.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим.
Вищезазначені положення Закону України “Про наукову і науково-
технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
та Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
не
ставлять сплату різниці у розмірі між сумою звичайної пенсії та
сумою наукової пенсії в залежність від результатів фінансово-
господарської діяльності підприємств, установ та організацій на
яких працювали наукові (науково-педагогічні) працівники.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України,
затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. N
121/2001 ( 121/2001 ) (121/2001)
, (в редакції на час спірних правовідносин)
Пенсійний фонд України забезпечує своєчасне і в повному обсязі
фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та
акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
У зв’язку з тим, що Пенсійний фонд України виплачує пенсії у
повному розмірі, включаючи різницю у розмірі між пенсіями,
останній має право зворотної вимоги до установи, організації,
яка зобов’язана фінансувати витрати на виплату цієї різниці.
В даному випадку мають місце не цивільно-правові відносини між
підприємством та його власником –державою, а публічно-правові
відносини з фінансування вищезазначеної різниці між сумами
пенсій, сторонами яких є підприємство та відповідне управління
Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої
влади.
За таких обставин справи рішення та постанову не можна визнати
законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а
справа –направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
З урахуванням вказаного та керуючись ст. 24 Закону України “Про
наукову і науково-технічну діяльність” ( 1977-12 ) (1977-12)
та ст. ст.
111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
25.11.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.02.2005 р. у справі № 41/312-04
скасувати.
3. Справу № 41/312-04 передати на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Н.Г. Ткаченко
І.Ю. Панова