ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 39/48
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Панової І.Ю.
розглянувши ВАТ “Дніпроенерго”
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 31.01.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 39/48 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Дніпроенерго”
до Дніпропетровського міського комунального
підприємства теплових мереж
“Дніпротепломережа”
Про стягнення 3 625 258 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Копитов І.В., довір.;
Кочеванов І.В., довір.;
від відповідача –Ткаченко Р.А., довір.;
Бесідська Л.І., довір.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Дніпроенерго” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до
Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових
мереж “Дніпротепломережа” (далі – ДКП “Дніпротепломережа”) про
стягнення 3 625 258 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.07.2004 р. (суддя Ліпинський О.В.) у задоволенні позову
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.01.2005 р. (судді: Науменко І.М. –головуючий, Голяшкін
О.В., Білецька Л.М.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.07.2004 р. залишено без змін, а
апеляційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго” –без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Дніпроенерго”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. та прийняти
нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст.
151, 161, 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до договору № 15 від 02.01.2002 р., укладеного між
позивачем та відповідачем, (далі –Договір) останній здійснює
транспортування теплової енергії, яка належить позивачу, у
вигляді гарячої води від позивача до споживачів, а позивач
оплачує надані відповідачем послуги з транспортування теплової
енергії.
Згідно п. 3.2.7 Договору відповідач зобов’язався забезпечити
втрати теплової енергії по довжині трубопроводів не вище
нормативної величини, а у випадку понаднормативних втрат
теплової енергії по довжині його трубопроводів він несе
відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих тим
самим позивачу (п. 7.1.5 Договору).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, нормативні
втрати теплової енергії з.01.по вересень 2002 р. становлять
51 122 Гкал, а понаднормативні –55 134 Гкал.
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків,
спричинених понаднормативними втратами теплової енергії, у сумі
4 357 230,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних
вимог).
Однак, згідно встановлених сторонами умов договору
відповідальність відповідача настає за понаднормативні втрати
теплової енергії тільки в межах трубопроводів, які належать
йому, тобто знаходяться у нього на балансі.
Вказане також підтверджується умовами Договору (п. 6.8),
відповідно до яких сторони узгодили, що щомісячна вартість
оплати послуг з транспортування теплової енергії по довжині
трубопроводів відповідача зменшується на величину вартості
понаднормативних втрат теплової енергії по довжині трубопроводів
без урахування втрат тепла в мережах споживачів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на балансі ДКП
“Дніпротепломережа” знаходяться лише зовнішні теплові мережі, а
не внутрішні дільниці: на горищах будинків, в підвальних
приміщеннях тощо, що знаходяться на балансі споживачів (житлово-
експлуатаційних підприємств) та відповідно за втрати теплової
енергії в яких відповідач не може нести відповідальність.
Під час розгляду справи судами також встановлено, що окрім
підтверджених нормативних втрат тепла у трубопроводі, що
знаходиться на балансі відповідача, мали місце втрати теплової
енергії за його межами, а саме в підвальних, нежилих
приміщеннях, на горищах, що не спростовано позивачем.
При цьому, позивач не надав суду доказів порушення відповідачем
умов експлуатації належних йому теплових мереж або умов
договору, внаслідок яких відбулися будь-які втрати теплової
енергії, як нормативні, так і понаднормативні.
На підставі чого суди правильно застосували положення ч. 1 ст.
33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та дійшли правомірного висновку щодо
відмови позивачеві в позові у зв’язку з недоведеністю факту
понаднормативних втрат теплової енергії по довжині трубопроводу
відповідача.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції,
відповідно до яких суд касаційної інстанції позбавлений права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, а також вирішувати питання про перевагу одних
доказів над іншими або додатково перевіряти докази (ст.ст. 111-
5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), доводи касаційної скарги щодо
аналізу наявних у справі доказів, посилання на невідповідність
висновків суду обставинам справи, вимоги щодо надання певним
доказам переваги, тобто спростування обставин справи,
встановлених попередніми судовими інстанціями, не можуть бути
прийняті колегією суддів до уваги.
За таких обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що
винесені у справі судові рішення відповідають нормам
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим є
законними та обґрунтованими, тому підлягають залишенню без змін.
Беручи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 33, 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго” залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.01.2005 р. у справі № 39/48 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Н.Г. Ткаченко
І.Ю. Панова