ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 12/363-11/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши ВАТ “Прикарпаттяобленерго” в особі
касаційну відокремленого підрозділу Лисецького РЕМ
скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 31.05.2005 року
у справі за позовом ВАТ “Прикарпаттяобленерго” в особі
відокремленого підрозділу Лисецького РЕМ
до ФГ “Нива”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2004 року, ВАТ “Прикарпаттяобленерго” в особі відокремленого підрозділу Лисецького РЕМ звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства “Нива” 5 413,69 грн.
Позивач зазначав, що за умовами укладеного з відповідачем договору № 263 від 03.03.2000 року та угоди від 14.05.2003 року про зміну і доповнення зазначеного договору, останній зобов’язався здійснювати щомісячні розрахунки за спожиту електроенергію не пізніше 8 днів до початку розрахункового місяця.
Але спожиту у квітні 2003 року, квітні та червні 2004 року електроенергію відповідач своєчасно не сплатив, а тому за перевищення граничної величини споживання електроенергії, скоригованої відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, повинен сплатити її п‘ятикратну вартість, що складає 5413,69 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін, виходячи із наступного.
Укладаючи 03.03.2000 року договір на постачання електричної енергії № 263 сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються і чинним законодавством України.
Таким законодавством, яке регулює відносини, пов‘язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) та інші нормативно-правові акти, до яких відносяться і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9.04.2002 року, № 475 Порядок постачання електричної енергії споживачам (475-2002-п) .
Цим порядком постачання електричної енергії споживачам запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною цього договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку (475-2002-п) ) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 є договірною.
Таким чином висновки місцевого господарського та апеляційного господарського суду про те, що скоригована до рівня фактично сплаченої величина споживання електричної енергії не може вважатись договірною є помилковими.
Споживачі, у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності (п. 13 Правил (z0417-96) ) несуть відповідальність згідно з частинами п‘ятою і шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) .
Пунктом 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п‘ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що розрахунки за спожиту електричну енергію у квітні 2003 року, квітні - травні 2004 року відповідач здійснив несвоєчасно, що надає право постачальнику здійснювати корегування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої, а тому враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове судове рішення про часткове задоволення позову з урахуванням наступного.
Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Зазначені види відповідальності не виключають застосування до господарюючих суб‘єктів санкції, передбаченої ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , яка є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Застосовуючи таку санкцію необхідно врахувати, що згідно ст. 233 ГК України (436-15) , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З урахуванням передбачених цією нормою обставин і прав, які надані суду, судова колегія з урахуванням відсутності збитків від дій відповідача, повного розрахунку за спожиту електроенергію, матеріального стану відповідача вважає можливим позов задовольнити частково у розмірі 1 000 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2005 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року скасувати.
Позов задовольнити частково. Стягнути з фермерського господарства “Нива” (код 20541324) на користь ВАТ “Прикарпаттяобленерго” 1 000 грн. санкцій за перевищення граничної величини споживання електричної енергії та 171 грн. на відшкодування судових витрат, а всього 1 171 грн. У решті позову відмовити.
Видати наказ.
Головуючий М.І. Остапенко Судді Є.М.Борденюк В.М. Харченко