ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 36/156(20/375)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 22.03.2005р. та на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2003р. у
справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Промислово-фінансова компанія “Сож-Інвест” про
стягнення сум та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Промислово-фінансова компанія “Сож-Інвест” до
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України”
про визнання угоди недійсною та стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В :
У червні 2002 р. ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
пред’явила в господарському суді позов до ТОВ “Промислово-
фінансова компанія “Промислово-фінансова компанія “Сож-Інвест”
про стягнення 1045981,89 грн. заборгованості, в т.ч. 946358,27
грн. боргу та 99623,62 грн. пені, посилаючись на неналежне
виконання відповідачем умов договору № 10/16-715 по оплаті
природного газу.
Згодом позивач уточнив розмір позовних вимог і просив суд
стягнути з відповідача 982442,64 грн. боргу з урахуванням
індексу інфляції та 43257,33 грн. пені.
У подальшому відповідач пред’явив в господарському суді
зустрічний позов про стягнення 1918762,81 грн. пені та визнання
договору № 10/16-715 від 28.04.2000р. поставки природного газу
недійсним з підстав ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. посилаючись на
недотримання при його укладанні Порядку забезпечення галузей
національної економіки і населення природним газом у 2000 році,
затвердженого постановою КМ України № 2184 від 28.11.99
( 2184-99-п ) (2184-99-п)
.
Позивач за зустрічним позовом відмовився від позовних вимог в
частині стягнення 1918762,81грн. пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.10.2003р. (суддя Кожан М.П.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. (судді Кузнецова І.Л. –головуючий, Ільєнок Т.В.,
Чимбар Л.О.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів
було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.03.2005р. та на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2003р. і
прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з недоведеності заявлених вимог.
Проте з таким висновком повністю погодитись не можна.
Відповідно до роз’яснень викладених у п. 1 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 1 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі змінами і доповненнями) рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Суд відмовляючи у первісному позові виходив з того, що позивач
не надав до матеріалів справи актів приймання-передачі газу за
спірний період (січень-березень 2000р. включно) між покупцем і
споживачами, складання яких обумовлювалось п. 3.2 договору.
Як посилався позивач, таких актів у нього немає, так як їх
складання передбачалось між покупцем (відповідачем) і
споживачами, акти ж приймання-передачі газу ним залучались до
матеріалів справи, які складались сторонами на виконання п. 3.5
договору, як підтвердження факту здійснення поставки природного
газу ТОВ ПФГ “Сож-Інвест”.
Суд на зазначене уваги не звернув, не розмежував складання актів
за їх суб’єктним складом, а отже і питання джерела їх
знаходження, а звідси і їх витребування.
За приписом же ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору. Господарський суд має право знайомитися з документами
безпосередньо в місці їх знаходження.
Водночас суд до кінця не з’ясував з якими обставинами пов’язував
відповідач визнання договору, покладеного в основу позову,
недійсним.
Як посилався останній, зазначена у цьому договорі посадова особа
з боку відповідача, цей договір не підписувала.
Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими
не можна.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельно з’ясувати
дійсні обставини справи і в залежності від встановленого та
вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.03.2005р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 07.10.2003р. скасувати і передати
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому
складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук