10/553-40/495 Про стягнення 22006,80 грн. - Текст документа

У травні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Світ клімату” звернулося з позовом до колективного підприємства “Островок” про стягнення з відповідача 22006,80 грн. за виконані підрядні роботи згідно умов договору підряду № МН-9/2003 від 09.09.2003.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2004 у справі № 10/553-40/495 замінено неналежного відповідача колективне підприємство “Островок” належним, яким є товариство з обмеженою відповідальністю “Островок”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.01.2005 у справі № 10/553-40/495 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.04.2005, рішення суду першої інстанції від 04.01.2005 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 105 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 75, 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 332, 334, 353, 354 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 882 ЦК України (435-15) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 09.09.2003 позивач та відповідач мали намір укласти договір № МН-9/2003 на здійснення монтажу системи вентиляції, кондиціонування та проведення пусконалагоджувальних робіт, відповідно до умов якого позивач, як підрядник, зобов'язувався на свій ризик виконати роботи щодо монтажу та проведенню пусконалагоджувальних робіт по системам вентиляції та кондиціювання, а відповідач, як замовник, зобов'язувався прийняти та оплатити роботи, загальна вартість яких становила 22006,80 грн. Крім того, відповідач зобов'язувався протягом 20 банківських днів з моменту підписання договору перерахувати на поточний рахунок позивача передоплату у розмірі 50% від вартості робіт, а протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт здійснити повний розрахунок з позивачем.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме не був складений кошторис на проведення підрядних робіт та не була наявною проектна документація.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки останній дійшов до них без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Зокрема, як це вбачається з наявних матеріалів справи, позивач стверджував про те, що за умовами договору він, як підрядник, виконав відповідний обсяг робіт, пов'язаний з монтажем обладнання, за тією проектно-кошторисною документацією, яка у цьому зв'язку перед початком робіт була йому передана відповідачем. По виконанні своїх зобов'язань позивач, за його ж твердженням, повернув документацію відповідачу.

Як вбачається із змісту договору, що також є наявним в матеріалах справи, замовник протягом визначеного у договорі строку зобов'язувався надати позивачу, як підряднику, всю документацію, у тому числі і проектну, яка є необхідною для виконання робіт. За змістом цього ж договору, надалі, після оформлення документів з приводу прийняття виконаних робіт, позивач, в свою чергу, зобов'язувався повернути замовнику всю отриману від нього раніше документацію.

На вищезазначені обставини суди не звернули належної уваги, хо ча саме на них посилався позивач, і, всупереч вимог ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) , не з'ясували та не позначили про це у своїх рішеннях в чому саме полягає причина спору між сторонами, чи виконувались в дійсності позивачем монтажно-налагоджувальні роботи і якщо так, то де саме вони були виконані, в якому обсязі, за яким проектом та чи пов'язані вони були з тим договором сторін, який є наявним у справі.

Наведене дає підстави вважати, що обставини справи були встановлені судами неповно, а отже прийняті ними по справі рішення не можна визнати такими, що грунтуються на законі.

З огляду на це, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних доказів повно встановити фактичні обставини справи, призначивши, у разі такої необхідності, відповідну судову експертизу. В залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТзОВ “Світ клімату” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 та рішення господарського суду міста Києва від 04.01.2005 у справі № 10/553-40/495 скасувати, а справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.