ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 30/52-05-1388
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому Дунайського транспортного прокурора
судовому засіданні в м.
Києві касаційне подання
на ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 23.05.2005 року
у справі за позовом Компанії “Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп”
до Державного підприємства “Ізмаїльський
торговельний порт” і Державного
підприємства “Дельта-Лоцман “, третя
особа –Товариство з обмеженою
відповідальністю “Інфлот-Данубіус”
Про стягнення збитків та моральної шкоди
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
23.05.2005 року повернуто апеляційне подання Дунайського
транспортного прокурора на рішення господарського суду Одеської
області від 04.05.2005 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційному поданні прокурор вважає, що апеляційним судом
порушено вимоги чинного законодавства, і тому просить прийняту
ним ухвалу скасувати та справу передати до апеляційного суду для
розгляду його подання по суті.
Відзиви на касаційне подання від сторін і третьої особи до суду
не надходили.
Заслухавши пояснення представника відповідача ДП “Дельта-
Лоцман”, дослідивши доводи касаційного подання, перевіривши
матеріали справи та оскаржену судову ухвалу, суд вважає, що
касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням господарського
суду Одеської області від 04.05.2005 року стягнуто з відповідача
ДП “Ізмаїльський торговельний порт” на користь позивача збитки в
сумі 101100 доларів США та моральну шкоду в сумі 1000 доларів
США у зв’язку з порушенням зобов’язань за укладеним між
сторонами договором.
Прокурор у розгляді справи в суді першої інстанції участі не
приймав, і звернувся до суду з апеляційним поданням на зазначене
судове рішення.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36і Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави
є наявність порушень або загрози порушень економічних,
політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних
дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за
позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються
до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві
прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення
інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2
ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
За вимогами ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор бере участь
у розгляді справ за його позовом, а також може вступити за своєю
ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-
якій стадії розгляду для представництва інтересів громадянина
або держави.
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі -
рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяв необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, висновок апеляційного суду в тому, що прокурор може бути
представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією
стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого
самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади є
правильним.
ДП “Ізмаїльський торговельний порт” є самостійним господарюючим
суб’єктом, управління господарською діяльністю здійснює через
свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) у
порядку визначеному законодавством, і, як правильно зазначив
апеляційний суд не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування.
Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що прокурором
внесено апеляційне подання не в інтересах держави, а в інтересах
самостійного суб’єкта господарської діяльності, грунтується на
матеріалах справи і вимогах закону.
Доводи касаційного подання не спростовують висновки апеляційного
суду.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду є законною й
обгрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційне
подання без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання залишити без задоволення, а ухвалу Одеського
апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року –без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук