05-5-42/1826 Про стягнення 367751,44 грн. - Текст документа

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2005 року прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі відкритого акціонерного товариства “Кримененрго” АР Крим з позовом до дочірнього підприємства “Газ-тепло” про стягнення з відповідача 367751,44 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2005 у справі № 05-5-42/1826 позов прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі ВАТ “Кримененрго” АР Крим повернуто без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України (1798-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2005, за тією ж справою, вищезазначена ухвала скасована, а матеріали справи повернуто до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.05.2005, а ухвалу суду першої інстанції від 04.03.2005 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 42, 43, 29, 54, 57, 63 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 44, 62, 63, 67, 80, 81 ГК України (436-15) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України (1798-12) , яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 2 ГПК України (1798-12) , обсягу наданих прокурору ст. 29 ГПК України (1798-12) прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України (254к/96-ВР) та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (1798-12) Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до ст. ст. 6, 7, та 143 Конституції України (254к/96-ВР) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 04.03.2005, якою матеріали позовної заяви були поверненні без розгляду, та направляючи матеріали справи за позовом прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі ВАТ “Кримененрго” АР Крим до господарського суду м. Києва для розгляду по суті, апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув і не врахував, що наведене обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позов заявлено в інтересах суб'єкта господарювання, управління господарською діяльністю якого здійснюється через його органи управління (ст. 89 ГК України (436-15) ).

Таким чином оспорювана постанова, як така, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, підлягає скасуванню.

У цьому ж зв'язку, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2005 у справі № 05-5-42/1826 залишити без змін.