Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого М. Остапенка,

суддів: Є. Борденюк,

В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну     Закритого акціонерного товариства (ЗАТ)

скаргу        “Будівельно-фінансова компанія “Стріж”

постанову від 13.04.2005 року Київського апеляційного господарського суду

у справі № 9/234

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Рембудкомплект”

до ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж”

Про стягнення 241 637,98 грн.

В судове засідання представники сторін не з’явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ВАТ “Рембудкомплект” про стягнення з ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж” 206 420,80 грн. основного боргу, 3 575,39 грн. річних, 10 305,74 грн. інфляційних та 21 642,05 грн. пені обґрунтовуються неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати виконаних протягом.04.2002 року-жовтня 2003 року робіт по спорудженню покриття з ФЕМ, доріг та майданчиків стоянок автомобілів при житловому будинку по вул. Жовтневій, 2Б в селі Катеринівка, Києво-Святошинського району, за укладеним між сторонами договором № 9 від 01.04.2002 року (в редакції угоди від 11.04.2002 року про зміни та доповнення).

Вказані роботи прийняті відповідачем (замовником) шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, а отже, відповідно до п. 3.1. договору вважаються виконаними позивачем (підрядником).

Однак, в порушення передбачених договором умов оплати, ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж” своїх зобов’язань щодо розрахунку з ВАТ “Рембудкомплект” не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 206 420,80 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2003 року.

Заявлені до стягнення три проценти річних від простроченої суми та сума боргу з урахуванням індексу інфляції мотивовані положеннями цивільного законодавства щодо відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Стягнення пені за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт передбачено п. 4. 2. договору, а саме,

у розмірі 0,2 % від суми договору за кожен день прострочки, але не більше 10 % від усієї суми договору за весь час прострочки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2004 року у справі № 9/234 (суддя О. Євдокимов) позовні вимоги задоволені частково, з ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж” на користь ВАТ “Рембудкомплект” стягнуто 206 114,80 грн. основного боргу, 20 611,48 грн. пені, 3 930,30 грн. річних, 10 305,74 грн. інфляційних, судові витрати покладені на відповідача.

Рішення суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу мотивоване тим, що відповідно до п. 2. 3. договору відповідач зобов’язувався проводити оплату виконаних робіт в 2 етапи: 1-й - попередня оплата до 50 % від кошторисної вартості, 2-й - остаточну частину суми з моменту підписання акта виконаних робіт протягом 5 днів, з врахуванням раніше перерахованого авансу за даним договором, однак зобов’язання ним виконані не були і сума боргу за даним договором перед позивачем становить 206 114,80 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2003 року. За таких обставин, заявлена до стягнення сума основного боргу визнана обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Заявлені відповідно до п. 4. 2. договору позовні вимоги про стягнення з ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж” пені задоволені господарським судом першої інстанції частково, зокрема, з урахуванням проведеного судом уточненого розрахунку, оскільки позивачем був обрахований розмір пені виходячи з суми основного боргу за договором з нарахованими інфляційними збитками.

Зважаючи на те, що позивачем були порушені договірні зобов’язання, господарський суд міста Києва дійшов до висновку про наявність підстав для нарахування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) .

Беручи до уваги обрахування позивачем розміру 3 % річних виходячи з суми основного боргу за договором з нарахованими інфляційними збитками, господарський суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних, з урахуванням проведеного судом уточненого розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року (колегія суддів: Л. Кондес, С. Куровський, В. Пантелієнко) рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2004 року у справі № 9/234 змінено в частині стягнення з відповідача пені, якої стягнуто 542,11 грн., та 3 % річних, яких стягнуто 2 710,55 грн.; в частині стягнення інфляційних виплат відмовлено; в решті-оскаржуване рішення залишено без зміни.

Постанова суду про зміну рішення господарського суду першої інстанції в частинні стягнення пені та 3 % річних мотивована тим, що за укладеним між сторонами у справі договором не був обумовлений строк оплати виконаних робіт, а тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 165 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) позивач мав право на нарахування штрафних санкцій через сім днів після пред’явлення вимоги про сплату боргу.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, така вимога пред’явлена відповідачу лише листом № 84 від 07.06.2004 року, виходячи з чого, крім стягнення суми основного боргу, ВАТ “Рембудкомплект” має право на стягнення 542,11 грн. пені та 2 710,55 грн. річних.

Зважаючи на те, що в липні 2004 року індекс інфляції становив 100% до попереднього місяця, у стягненні інфляційних відмовлено. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ “Будівельно- фінансова компанія “Стріж” посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до норм цивільного законодавства якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 165 ЦК УРСР (1540-06) ).

Беручи до уваги те, що строк оплати виконаних робіт відраховується за умовами договору з часу підписання акта приймання виконаних робіт, визначення якого не вбачається можливим з огляду на відсутність дати в наданих копіях даних актів, Київський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про момент виникнення у позивача права на нарахування штрафних санкцій, тобто через сім днів з дня пред’явлення вимоги від 07.06.2004 року, а отже, і цілком обґрунтовано нарахував суму пені та річних виходячи з цієї дати. Посилання скаржника на невідповідність актів приймання виконаних робіт вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” (996-14) та наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 року “Про затвердження типових форм первинних д окументів з обліку в будівництві” (v0237202-02) щодо форми первинних документів як на обставину, що ставить під сумнів взагалі сам факт виконання робіт за укладеним між сторонами договором відхиляється господарським судом касаційної інстанції з огляду на підписання обома сторонами даних актів, адже це є обставиною, яка свідчить про виконання робіт відповідно до умов договору (п. 3. 1.).

До того ж, факт виконання робіт за укладеним між сторонами договором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2003 року, що правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу за виконані роботи.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Будівельно-фінансова компанія “Стріж” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі № 9/234залишити без зміни.