ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 25/514
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Полянського А.Г.
розглянувши у ТОВ “Рест Енерджі”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.02.2005
у справі № 25/514 господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “Рест Енерджі”
до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Мельничук В.М. –за довіреністю від 01.01.2005р.
відповідача Климович І.О. –за довіреністю від 25.10.2004р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 09.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Полянський А.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2004р. (суддя
Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 22.02.2005р. (головуючий
суддя Муравйов О.В., судді Кот О.В., Сотніков С.В.), в позові
відмовлено.
Позивач у поданій касаційній скарзі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права, та
задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи
останньої і просить постанову залишити без змін, а скаргу –без
задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції було
встановлено та підтверджено апеляційним судом при здійсненні
апеляційного провадження, що ДПІ у Солом'янському районі м.
Києва проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Рест
Енерджі" з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ ВКФ "Салег"
за липень 2002р., за результатами якої складено акт № 272/23-
813/31058919 від 25.05.2004р.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове
повідомлення-рішення № 00092309/0 від 26.05.2004р., яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на
додану вартість: основний платіж - 50000грн., штрафних
(фінансових) санкцій - 25000грн., (всього до сплати 75000грн.).
В межах процедури адміністративного оскарження було прийняте
податкове повідомлення-рішення № 00092309/1 від 30.06.2004р. та
спірне податкове повідомлення-рішення № 00092309/2 від
19.11.2004рє на ту ж суму податкового зобов’язання.
В акті перевірки вказано на порушення позивачем пп. 7.2.1, пп.
7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, внаслідок чого відповідачем встановлено
завищення податкового кредиту у липні 2002р. на суму 50000грн.
та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає
відшкодуванню з бюджету на суму 50000грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач в липні
2002р. включив до податкового кредиту податок на додану вартість
в розмірі 50000грн. згідно податкової накладної від
18.07.2002р., отриманої від ВАТ "Орільський цукровий завод", яка
не містить порядкового номеру.
Факт відсутності порядкового номеру податкової накладної
підтверджено посадовими особами позивача згідно довідки № 60 від
24.02.2004р., виданій на ім'я начальника ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва. В зауваженнях до акту перевірки головний
бухгалтер позивача вказує на можливість подання податкової
накладної за номером 140. Проте дублікату податкової накладної з
виправленим порушенням позивачем не отримано. У судовому
засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав для
огляду колегії суддів податкову накладну від 18.07.2002р., що
містить прочерк на місці порядкового номеру.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного
чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
У відповідності до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох
примірниках, є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 вказаної
статті визначено, що податкова накладна повинна містити,
зокрема, порядковий номер.
Відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення
до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану
вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не
відповідає вимогам Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі
порушення продавцем порядку виписування податкової накладної
покупець має право звернутися до кінця поточного податкового
періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм
місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або
інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів
(робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для
включення до податкового кредиту суми податку на додану
вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг).
Судами встановлено відсутність доказів звернення позивачем з
вказаною заявою до податкового органу.
Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення позивачу
нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000грн.
За змістом ч. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли на момент
перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 17.1.3. ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у випадку, коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в
підпункті "б" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 вказаного Закону України
( 2181-14 ) (2181-14)
(дані документальних перевірок результатів
діяльності платника податків свідчать про заниження або
завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний
сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати
(заниження суми податкового зобов'язання) за кожен з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від
кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на доведеність факту безпідставного включення позивачем
до складу податкового кредиту у липні 2002р. сум податку на
додану вартість в розмірі 50000грн., господарські суди
обґрунтовано дійшли до висновку про правомірність визначення
позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського
суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.02.2005р. у справі № 25/514 залишити без змін, а касаційну
скаргу ТОВ “Рест Енерджі” –без задоволення.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Полянський