ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 25/494
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Державної податкової інспекції
відкритому судовому у Печерському р-ні м. Києва
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15.02.2005 р.
у справі № 25/494
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському
р-ні м. Києва
до 1) Закритого акціонерного товариства
2) “КСУ “Техмонтаж”,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю
“Локсет”
Про визнання недійсним угоди та стягнення 155 418,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Українець Т.С., дов. № 16215/9/10009 від
20.12.2004 р.;
Галій Ю.М., дов. № 5552/9/10-009 від
18.04.2005 р.;
відповідача 1: Волошин В.Ю., дов. № б/н від 23.01.2004 р.;
відповідача 2: —не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 06.07.2005 р., з метою підготовки для
оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду
України, оголошувалась перерва до 10.08.2005 р.
У жовтні 2004 р. Державна податкова інспекція у Печерському р-ні
м. Києва (далі –Інспекція) звернулась до господарського суду м.
Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “КСУ
“Техмонтаж” (далі –Товариство-1) та Товариства з обмеженою
відповідальністю “Локсет” (далі –Товариство-2) про визнання
недійсною угоди № 48-02 від 01.11.2002 р. згідно ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення з Товариства-1 в доход Державного
бюджету України вартості робіт, отриманих за цією угодою від
Товариства-2, у розмірі 155 418,00 грн.
Позовні вимоги Інспекція мотивувала тим, що угода № 48-02 від
01.11.2002 р., укладена між Товариством-1 та Товариством-2,
суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки при її
укладанні Товариство-2 мало умисел ухилитися від сплати
податків, що підтверджується фактами, встановленими у рішенні
Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2004 р. у
справі № 2-1989/2004 р. (зокрема, фактом реєстрації Товариства-2
з порушенням законодавства, відсутністю наміру у його
засновників здійснювати підприємницьку діяльність), яким, крім
того, скасовано державну реєстрацію Товариства-2 з 16.08.2002 р.
та визнано недійсними: установчий договір (з моменту укладання)
та статут (з моменту реєстрації) Товариства-2, свідоцтво про
реєстрацію Товариства-2 як платника податку на додану вартість
(з моменту внесення в реєстр платників податку на додану
вартість).
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2004 р. (суддя
Морозов С.М.) у задоволенні позовних вимог Інспекції відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 р. (колегія суддів: Куц М.М., Дзюбко П. О., Панова
І.Ю.) рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2004 р.
залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що рішення Святошинського
районного суду м. Києва від 06.05.2004 р. у справі № 2-
1989/2004 р., яке є основною підставою позову Інспекції,
скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою того ж суду від
30.11.2004 р. у справі № 2-1989/2004 р., а відповідну справу
призначено до нового розгляду. Інших доказів наявності у
Товариства-2 при укладанні угоди № 48-02 від 01.11.2002 р. мети,
завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, яка полягає
в ухиленні від сплати податків Інспекцією не надано.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду м. Києва від
13.12.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити її позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована тим,
що господарські суди попередніх інстанцій неправильно
застосували ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та порушили частину
четверту ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариство-1 і Товариство-2 не скористались правом, наданим ст.
111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не
надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови
апеляційного господарського суду, що оскаржується.
У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ,
що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з
державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за
розпорядженням в.о. голови судової палати Вищого господарського
суду України від 06.07.2005 р. справу передано до розгляду Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників Інспекції і Товариства-1 матеріали справи та
доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –в разі
виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією
стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
З наведеного вбачається, що необхідною і обов'язковою умовою для
визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є укладання її з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
За твердженнями Інспекції, що містяться у касаційній скарзі, про
наявність у Товариства-2 при укладенні угоди № 48-02 від
01.11.2002 р. мети, завідомо суперечної інтересам держави і
суспільства, яка полягає в ухиленні від сплати податків,
свідчать факти, встановлені у рішенні Святошинського районного
суду м. Києва від 06.05.2004 р. у справі № 2-1989/2004 р.
(зокрема, факт реєстрації Товариства-2 з порушенням
законодавства, відсутність наміру у його засновників здійснювати
підприємницьку діяльність та інші факти). Ці факти, на думку
Інспекції, повинні бути враховані господарськими судами
попередніх інстанцій при вирішенні спору відповідно до частини
четвертої ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, такі твердження є необґрунтованими, оскільки рішення
Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2004 р. у
справі № 2-1989/2004 р. скасовано за нововиявленими обставинами
ухвалою того ж суду від 30.11.2004 р. у справі № 2-1989/2004 р.,
а рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 23.03.2005 р. по справі № 2-466 Інспекції відмовлено в
задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації
та визнання недійсними установчих документів і свідоцтва
платника податку на додану вартість Товариства-2.
Відповідно, факти, які встановлені у скасованому рішенні
Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2004 р. у
справі № 2-1989/2004 р., не можуть бути обов'язковими для
господарського суду при вирішенні спору.
Інших доказів, які встановлені судами і свідчили б про намір
Товариства-2 при укладанні договору № 48-02 від 01.11.2002 р.
ухилитись від сплати податків, Інспекцією не надано.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги Інспекції щодо
неправильного застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Київського апеляційного господарського
суду від 15.02.2005 р. ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення
для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
Одночасно колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що при наявності судових рішень,
якими в подальшому можуть бути встановлені факти щодо наявність
наміру у Товариства-2 при укладанні договору № 48-02 від
01.11.2002 р. ухилитись від сплати податків Інспекція може
звернутись до господарського суду м. Києва з заявою про перегляд
рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2004 р. у справі
№ 25/494 за нововиявленими обставинами відповідно до розділу
XIII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському р-
ні м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 15.02.2005 р. у справі № 25/494 господарського суду м.
Києва залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський