ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 20-11/207-12/404
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова
компанія “ГАРАНТ-АВТО” на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. та на рішення
господарського суду м. Севастополя від 01.04.2005р. у справі за
позовом Акціонерного банку “Таврика” в особі Севастопольської
філії Акціонерного банку “Таврика” до Відкритого акціонерного
товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО”, третя
особа –Суб’єкт підприємницької діяльності Юрканов Дмитро Юрійович
про стягнення сум та за зустрічним позовом Відкритого
акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-
АВТО” до Акціонерного банку “Таврика” в осбі Севастопольської
філії Акціонерного банку “Таврика”, Суб’єкта підприємницької
діяльності Юрканова Дмитра Юрійовича
про визнання угоди недійсною
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2004 року Акціонерний банк “Таврика” в особі
Севастопольської філії Акціонерного банку “Таврика” пред’явив в
господарському суді позов до ВАТ “Українська страхова компанія
“ГАРАНТ-АВТО” про стягнення 967748,64 грн. заборгованості за
договором страхування фінансових ризиків.
У подальшому ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО”
пред’явило в господарському суді зустрічний позов про визнання
недійсним договору добровільного страхування фінансового ризику
позичальника.
В процесі розгляду справи позивач за первісним позовом збільшив
розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача
1048793,35 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.04.2005р.
(суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.06.2005р. (судді Горошко Н.П. –головуючий, Сотула В.В.,
Щепанська О.А.), позов було задоволено частково, з відповідача
за первісним позовом на користь позивача була стягнуто 867616,08
страхового відшкодування, 75446,97 грн. пені, 86761,61 грн.
штрафу та 13976,96 грн. 3% річних, в частині стягнення пені в
розмірі 4991,73 грн. відмовлено, у задоволенні зустрічного
позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 07.06.2005р. та рішення господарського
суду м. Севастополя від 01.04.2005р. і прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 27.07.2005р. на 10.08.2005р.
З огляду розгляду касаційної скарги по суті, судова колегія не
вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про
зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Предметом спору є стягнення страхової суми, пені, штрафу, 3%
річних за договором № 0029068 від 14.07.2003р. страхування
фінансового ризику.
Суд задовольняючи заявлений позов у повному обсязі виходив з
його доведеності.
Проте з таким вирішенням спору повністю погодитись не можна.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.5 зазначеного договору страхова
сума встановлюється в розмірі еквівалентному 164287 умовних
одиниць за курсом НБУ на день виплати страхового відшкодування,
яка включала в себе основну суму кредиту в розмірі 160000
доларів США і проценти 4267 доларів США.
Безумовна франшиза складає –1% від страхової суми, відповідно до
пункту 2.1 цього договору.
(а.с. 31 –32 т.1)
За приписом ст. 9 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
франшиза –частина збитків, що не відшкодовується страховиком
згідно з договором страхування.
Суд на зазначене уваги не звернув, не з’ясував, з огляду
наведених позивачем і у подальшому уточнених ним розрахунків
заявлених сум, чи врахував останній при цьому франшизу.
(а.с. 74 –76 т.2)
Перевірка ж обґрунтованості заявлених сум має значення для
правильного вирішення спору.
Водночас суду слід було з’ясувати і те, чи укладався ПП
Юркановим Д.Ю. (3 особа у справі) під кредитний договір № 76-03
від 11.07.2003р. договір застави.
Якщо так, то чи вирішувалось питання погашення за цим договором
заборгованості по кредитному договору і його результат, і чи
може це вплинути (в залежності від встановленого) на суть
розгляду спору по даній справі.
Крім того, з огляду того, що Положення про Державну комісію з
регулювання ринків фінансових послуг України було затверджено
Указом Президента України від 04.04.2003р. № 292/2003
( 292/2003 ) (292/2003)
, а Правила добровільного страхування ризику
неповернення грошового кредиту № 59 затверджені відповідачем
25.10.2000р., суду слід було з’ясувати, яким Уповноваженим
органом вони підлягали реєстрації.
На вказаних же Правилах, приєднаних до матеріалів справи,
мається штамп про затвердження Мінфіном України.
(а.с. 115 –129 т.1)
Разом з тим в матеріалах справи відсутні Правила № 09 від
25.03.1997р., на які мається посилання у договорі страхування
фінансового ризику від 14.07.2003р.
При цьому суду слід звернути увагу, чи може само по собі (в разі
встановлення, що Правила № 09 від 25.03.1997р. втратили
чинність) слугувати визнанню договору страхування недійсним, в
разі доведеності його відповідності Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Слід суду врахувати і момент виникнення спірних правовідносин, а
також дату пред’явлення позову, що впливає на вирішення питання
про те, чи розповсюджується на них дія ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд другої інстанції, залишаючи рішення господарського суду без
змін, на зазначене теж уваги не звернув і вказані прогалини у
вирішенні спору не усунув.
За таких обставин ухвалені судові рішення визнати законними і
обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська
страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.06.2005р. та рішення господарського суду м. Севастополя від
01.04.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук