6/355 Про звернення стягнення на заставлене майно - Текст документа

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Грица Ю.І.) від 02.02.2005 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Львівський апеляційний господарський суд (судді: Бобеляк О.М., Кордюк Г.Т., Орищин Г.В.) переглянув вказане рішення і постановою від 23.06.2005 припинив провадження у справі за зустрічним позовом КПФ “Гермес-Агро” до ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Івано-Франківську. В решті рішення залишено без змін.

ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Івано-Франківську вважає рішення та постанову такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати і його позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Івано-Франківську заявлено позов до ТОВ “Гермес Агро” та Приватного підприємства “Арома-РС” про звернення стягнення на заставлене майно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що 18.05.2001 уклав з Приватним підприємством “Арома РС” кредитну угоду № 5401к72, на підставі якої надав вказаному підприємству кредит на суму 170 000 грн.

В порядку забезпечення кредиту, стверджує позивач, він уклав з ПП “Арома РС” нотаріально посвідчений договір застави від 25.05.2001, предметом застави за яким було майно:

- транспортний засіб марки МАЗ 642208, випуску 2000 року, шасі № YЗМ 642208Y0000435, реєстраційний № 07628 ІВ;

- транспортний засіб марки МАЗ 9506, випуску 2000 року, шасі № YЗМ 95060010000853, реєстраційний № 04584 ІВ;

- транспортний засіб марки МАЗ 9758, випуску 2000 року, шасі № YЗМ 975800Y0003158, реєстраційний № 04567 ІВ;

- транспортний засіб марки МАЗ 54323, випуску 2000 року, шасі № YЗМ 543230010029298, реєстраційний № 07627 ІВ.

Оскільки, за твердженням позивача, ПП “Арома РС” не повернуло кредит, то погашення боргу слід здійснити за рахунок заставленого майна.

Обґрунтовуючи вимоги до другого відповідача, позивач послався на те, що заставлене майно з невідомих йому причин, згідно довідки Івано-Франківського МРЕВ, зареєстроване за ТОВ “Гермес-Агро”.

Колективне підприємство “Фірма “Гермес-Агро” заявило зустрічний позов до ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Івано-Франківську та до ПП “Арома РС” про визнання права власності на спірні транспортні засоби.

За твердженням цього підприємства, згадані транспортні засоби придбані ним у ПП фірма “Ольва”, яке продало ці транспортні засоби на підставі договорів комісії від 09.03.2004 за № 564 і від 09.03.2002 за № 565, укладених ним з ПП “Арома РС”.

Як стверджує Колективне підприємство “Фірма “Гермес-Агро”, під час придбання транспортних засобів, підприємству не було відомо про те, що ці засоби є предметом застави, тому, з посиланням на ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України (435-15) , позивач не може витребувати у нього згадані транспортні засоби.

Слід зазначити, що фірма “Гермес-Агро” не вказує договір купівлі-продажу, на підставі якого фірма придбала цю техніку.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову місцевий господарський суд послався на те, що Колективне підприємство “Гермес-Агро” не знало, що спірне майно є предметом застави, тому є добросовісним набувачем.

Із змісту рішення місцевого суду випливає, що Колективне підприємство “Гермес-Агро” придбало транспортні засоби, які є предметом даного спору, на підставі договору комісії від 09.03.2004 за № 564 та від 09.03.2002 за № 565.

Разом з тим в рішенні міститься висновок про те, що зустрічний позов є позадоговірною вимогою.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічного позову та припинення провадження в цій частині, апеляційна інстанція також виходила з того, що Колективне підприємство “Гермес-Агро” придбало транспортні засоби на підставі договору комісії № 564 від 09.03.2004 та договору комісії № 565 від 09.03.2002 і оплатило їх вартість.

Однак до згаданих договорів комісії колективне підприємство не має ніякого відношення, оскільки воно не заключало ці договори.

Слід зазначити, що в постанові вказано, що згадані договори комісії знаходяться на а.с. 93, 94, а фактично вони знаходяться на а.с. 91 і 94.

Крім того, в постанові зазначено, що договір комісії № 564 від 09.03.2004, а фактично цей договір від 09.03.2002 (а.с. 91).

Що стосується платіжних доручень, які знаходяться на а.с. 72-82 і на які посилається апеляційна інстанція, то вони не є доказом оплати саме за спірну техніку. Не можуть вони свідчити і про те, що кошти по них сплачувались на підставі договорів комісій № 564 та № 565 від 09.03.2002, оскільки ці платіжні доручення виставлені ще в 2001 році, а договори комісії укладені 09.03.2002.

Платіжне доручення, що на а.с. 72, взагалі немає ніякого відношення до транспортних засобів, тому, що цей платіж здійснено за метал.

З огляду на зазначене колегія приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди прийняли рішення при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м. Івано-Франківськ задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 у справі № 6/355 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складу суддів.