6/158 Про стягнення 9 193, 93 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Паскарь А.Д.) від 05.04.2005 позов задоволено –стягнуто з Приватного підприємця Андрюка М.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська лісова компанія” 8 659 грн. 32 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 90 грн. 40 коп. річних, 444 грн. 21 коп. пені та судові витрати.

Львівський апеляційний господарський суд (судді Зданкевич З.І., Дух Я.В., Краєвська М.В.) переглянув в апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 08.06.2004 залишив його без змін.

Приватний підприємець Андрюк М.В., не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкових рішень.

Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковинська лісова компанія” звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємця Андрюка М.В. про стягнення 9 193 грн. 93 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що відповідач, на підставі договору “Оренди майна” № 01/09 від 01.09.2003р., укладеного між сторонами, користувався його бульдозером “Т-170”, однак своєчасно та в повному розмірі орендні платежі не вносив, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду складає 8 480 грн.. Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути додатково інфляційні та 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України (435-15) і неустойку, нараховану згідно п. 8.2 Договору.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що наявність боргу у відповідача за користування бульдозером, згідно договору № 01/09 від 01.09.2003р., і його розмір підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем в ході судового розгляду справи. Крім того, оскільки, як встановлено судами, відповідач припустився прострочення грошового зобов’язання, то, відповідно, правомірним визнано і нарахування пені, згідно п. 8.2 Договору, а також інфляційних та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України (435-15) .

Стосовно ж посилання відповідача на несправність бульдозера в спірному періоді та неможливість його використання, то місцевий та апеляційний господарські суди, з посиланням на ст. 33 ГПК України (1798-12) , згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог 3 заперечень, дійшли висновку про їх необґрунтованість.

Вказані висновки відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 у справі № 6/158 господарського суду Чернівецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємця Андрюка М.В. –без задоволення.