ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 17/179
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Євротрейд”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.05.2005 р.
у справі № 17/179
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євротрейд”
до Державної податкової інспекції в
Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська
Про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Подольна Н.Г., дов. № б/н від 05.08.2005 р.;
Матусевич-Павловська Ю.Ю., дов. № б/н від
11.04.2005 р.;
відповідача: Обертович М.Г., дов. № 13605/10/10 від
09.08.2005 р.;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
“Євротрейд” (далі –позивач, Товариство) звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська (далі –відповідач, Інспекція) про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Інспекції:
№ 0000062301/0 від 19.05.2004 р., яким визначено зобов'язання
Товариства з податку на додану вартість (далі –ПДВ), основний
платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції
–83 753 619,28 грн., усього –167 507 238,56 грн.,
№ 0000052301/0 від 19.05.2004 р., яким визначено завищення суми
бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців
2003 р. –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 р.
–2 615 574,00 грн., усього –4 494 839,40 грн.,
№ 0000062301/1 від 11.06.2004 р., яким визначено зобов'язання
Товариства з ПДВ, основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні
(фінансові) санкції – 83 753 619,28 грн., усього –167 507 238,56
грн.,
№ 0000052301/2 від 11.06.2004 р., яким визначено завищення суми
бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців
2003 р. –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 р.
–2 615 574,00 грн., усього –4 494 839,40 грн.,
№ 0000062301/2 від 13.07.2004 р., яким визначено зобов'язання
Товариства з ПДВ, основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні
(фінансові) санкції – 41 876 809,64 грн., усього –125 630 428,92
грн.,
№ 0000052301/2 від 13.07.2004 р., яким визначено завищення суми
бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців
2003 р. –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 р.
–2 615 574,00 грн., усього –4 494 839,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.02.2005 р. (суддя Т.Г. Стрілець) податкові повідомлення-
рішення Інспекції № 0000052301/0 від 19.05.2004 р., №
0000052301/1 від 11.06.2004 р., № 0000052301/2 від 13.07.2004 р.
та № 0000062301/2 від 13.07.2004 р. визнано недійсними;
провадження по справі в частині позовних вимог щодо визнання
недійсним податкових повідомлень-рішень Інспекції № 0000062301/0
від 19.05.2004 р. та № 0000062301/1 від 11.06.2004 р. припинено.
Мотивуючи рішення місцевий суд виходив з того, що Товариство
правомірно віднесло до складу податкового кредиту у другому
кварталі 2004 р. суми ПДВ за передньою оплатою купівлі паливно-
мастильних матеріалів у АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” на
підставі договору № ЕТФ-181 від 01.10.2003 р., вказаний договір
у встановленому порядку недійсним не визнано. Умови останнього
стосовно попередньої оплати поставки товару не є порушенням
законодавства. Витрати Товариства з даної передоплати пов'язані
з його господарською діяльністю та із здійсненням часткової
поставки товару на виконання умов договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.05.2005 р. (колегія суддів: Кузнєцова І.Л. –головуючий,
Чимбар Л.О., Тищик І.В.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 17.02.2005 р. частково скасовано:
у позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Інспекції № 0000052301/0 від 19.05.2004 р., № 0000052301/1 від
11.06.2004 р., № 0000052301/2 від 13.07.2004 р. та №
0000062301/2 від 13.07.2004 р. відмовлено; в решті рішення суду
залишено без змін. Обґрунтовуючи постанову апеляційний
господарський суд зазначив, що згідно змісту абзаців 3, 4 пп.
7.2.3, абзацу першого пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для видачі податкових накладних є фактична поставка
товарів за договором. Оскільки сукупність обставин свідчить про
відсутність такої поставки з боку АТЗТ “Футбольний клуб ”Дніпро-
96” і у зв'язку з цим про відсутність у нього права на видачу
відповідних податкових накладних, суд дійшов висновку про
неправомірність включення Товариством до складу податкового
кредиту у четвертому кварталі 2003 р. сум ПДВ, згідно виданих
футбольним клубом податкових накладних. В зв'язку з зазначеним,
позов в цій частині задоволенню не підлягає, а рішення суду в
цій частині відповідно підлягає скасуванню. В іншій частині
апеляційний господарський суд погодився з рішенням місцевого
господарського суду.
Товариство не погодилось з постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р. та звернулось
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить зазначену постанову апеляційного господарського
суду скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 17.02.2005 р. –залишити без змін. Скаргу мотивовано
тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано
норми матеріального права, а саме абзац перший пп. 7.2.6 п. 7.2.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно вказаної норми податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця
у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається
покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Інспекція не скористалась правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслала, що не
перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного
господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи та доводи Товариства,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає
задоволенню частково, враховуючи наступне.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що між
Товариством (Покупець) та АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96”
(Продавець) було укладено з договір № ЕТФ –181 від 01.10.2003 р.
купівлі –продажу нафтопродуктів. На підставі розділу 3
зазначеного Договору Позивачем було здійснена передоплата в
розмірі 100 % грошовими коштами, що підтверджується платіжними
дорученнями № № 1, 2 від 24.11.2003 р., № 84 від 31.10.2003 р.,
№ 86 від 26.11.2003 р., № № 141, 143 від 28.11.2003 р., № 168
від 29.12.2003 р., № 170 від 31.12.2003 р. і складає всього
529 490 753,90 грн., у тому числі ПДВ –88 248 458,98 грн. За
фактом здійснення платежу Товариство отримало від продавця
податкові накладні. Станом на дату складання акту перевірки
паливно-мастильні матеріали за договором не отримані. Строк
договору відповідно до п. 8.21 Договору встановлений до
31.12.2004 р. з можливістю пролонгації до 31.12.2005 р.
Підставою донарахування Інспекцією Товариству ПДВ стало
віднесення останнім до складу податкового кредиту грошових
коштів (сплаченого у вартості товару ПДВ) на суму 88 248 458,68
грн. без отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи та рішень попередніх судових
інстанцій підставою виникнення спору про визнання недійсними
зазначених вище податкових повідомлень-рішень Інспекції є спір
про правомірність віднесення Товариством до складу податкового
кредиту суми ПДВ за передоплатою (у загальному розмірі
88 248 458,68 грн., в тому числі за жовтень 2003 р. –у розмірі
30 310 376,16 грн., листопад 2003 р. –у розмірі 34 834 749,19
грн., грудень 2003 р. –у розмірі 23 103 333,33 грн.), яка була
ним здійснена на підставі договору № ЕТФ-181 від 01.10.2003 р.
купівлі-продажу нафтопродуктів у АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-
96”.
Вирішуючи спір місцевий і апеляційний господарські суди не
звернули увагу і не з'ясували одну з суттєвих обставин справи з
посиланням на певні докази: чи дійсно між Товариством та АТЗТ
“Футбольний клуб “Дніпро-96” був укладений договір № ЕТФ-181 від
01.10.2003 р. купівлі-продажу нафтопродуктів, оскільки Інспекція
в акті перевірки № 001688 від 17.05.2004 р. (с. с. 22)
зазначила, що він не укладався. Одночасно в матеріалах справи є
документи, в яких міститься посилання на наявність такого
договору та здійснення Товариством на користь АТЗТ “Футбольний
клуб “Дніпро-96” передоплати за нафтопродукти за вказаним
договором. В зв'язку з цим в разі, якщо сторони не укладали
договір № ЕТФ-181 від 01.10.2003 р., то чи правомірно клуб видав
Товариству податкові накладні на непоставлені нафтопродукти
після отримання ним передоплати і чи правомірно Товариство
віднесло зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не
з'ясовано і не дано оцінки щодо правомірності укладення договору
№ ЕТФ-181 від 01.10.2003 р. з боку АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-
96”, а саме чи є торгівля нафтопродуктами статутною діяльністю
цього клубу.
З'ясування зазначених обставин справи тісно пов'язано із
застосуванням пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.
пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вирішуючи спір господарський суд, відповідно до ст.ст. 4, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повинен всебічно, повно і об'єктивно
розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності і прийняти рішення у цілковитій відповідності з
нормами матеріального і процесуального права та фактичними
обставинами справи. При цьому ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.05.2005 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 17.02.2005 р. у даній справі
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євротрейд” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.05.2005 р. у справі № 17/179
господарського суду Дніпропетровської області задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.05.2005 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 17.02.2005 р. у справі № 17/179
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський