ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 17/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому Повного товариства “Валько Миколюк
судовому засіданні “Гранд”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 03.02.2005
у справі № 17/13 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Повного товариства “Валько Миколюк
“Гранд”
до Північної МДПІ у м. Кривому Розі
Про визнання недійсною першої податкової вимоги,
за участю представників сторін від:
позивача Миколюк В.Д. керівник, Левченко В.А. –за довіреністю
від 21.02.2005р.
відповідача Сокур Н.І. –за довіреністю від 05.05.2005р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 09.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Полянський А.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
03.02.2005р. (суддя Стрелець Т.Г.) у позові про визнання
недійсною першої податкової вимоги № 1/645 від 25.11.2004р.
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого
господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Північною МДПІ у м. Кривому Розі 10.03.2004р. було прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000242306/0/3917, яким
позивачу визначено податкове зобов’язання в розмірі 5743,20грн.
у вигляді штрафних санкцій. Рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 14.07.2004р. у справі № 17/109
вказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
рішення згаданого суду скасовано, а в позові про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242306/0/3917
відмовлено.
25.11.2004р. відповідач прийняв першу податкову вимогу № 1/645
на суму 5743,20грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд
виходив з того, що пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкові вимоги; податкове
зобов’язання на суму 5743,20грн. з 25.10.2004р. (набрання
законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 17/109) вважається узгодженим,
податковий борг у вказаній сумі своєчасно позивачем не
сплачений, а тому направлення спірної першої податкової вимоги є
правомірним.
Однак такий висновок суду не ґрунтується на всебічному та
повному з’ясуванні всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для розгляду справи.
До спірних правовідносин місцевий господарський суд застосував
положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Так, згідно п. 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий
борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником
податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,
але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована
на суму такого податкового зобов'язання
Податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів
у порядку та у строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або
іншими законами України (п. 1.2 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
поширюються лише на штрафні санкції, які
справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним
правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Аналіз наведених правових норм залишився поза увагу суду першої
інстанції, а тому судом не встановлено, у зв’язку з яким
порушенням позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі
5743,20грн. (за порушення правил оподаткування чи у зв’язку з
іншим порушенням) та чи були у відповідача законні підстави для
визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
Таким чином, для правильного вирішення спору суду перш за все
необхідно з’ясувати правову природу застосованих до позивача
штрафних санкцій, у зв’язку з несплатою яких відповідач прийняв
спірну податкову вимогу.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Повного товариства “Валько Миколюк “Гранд”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
03.02.2005р. у справі № 17/13 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Полянський