ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 17/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у м.
касаційної скарги Полтаві, м. Полтава
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 26.04.2005р.
у справі господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Полтавська промислово-інвестиційна
компанія”, м. Полтава
до Державної податкової інспекції у м.
Полтаві, м. Полтава
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000712305/0 від 01.12.2004р.
за участю представників сторін
позивача Левчук О.В. –дов. № 95 від 08.08.2005р.
відповідача не з’явився.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Полтавської області від
22.02.2005р. зі справи № 17/1 задоволені позовні вимоги щодо
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у м. Полтаві, м. Полтава (далі –ДПІ у м.
Полтаві) від 22.02.2005р. № 0000712305/0 на суму 70 000, 50 грн.
з яких 46667 грн. основного боргу та 23333, 50 грн. штрафних
санкцій.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 26.04.2005р. у даній справі рішення господарського суду
Полтавської області від 22.02.2005р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані п. п. 7.3.1 п. 7.3; пп. 7.4.1 п. 7.4
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; ст. 30 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(2343-12 ) від 19.09.1991 № 1576; ст. 23 Закону України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
; п. 8.2 ст. 8 Закону країни “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Львові звернулась
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в
якій просить судові рішення скасувати та направити справу на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В
обґрунтування скарги відповідач посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
а саме, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому
засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Полтаві № 0000712305/0 від 01.12.2004р. на суму 70 000, 50 грн.
(46667, 00 –основного боргу і 23333, 50 грн. –штрафна санкція).
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
акту № 2835/23-2/32636044 від 29.11.2004р., складеного за
результатами позапланової документальної перевірки по питанню
правомірності відшкодування ПДВ з бюджету ВАТ “Полтавська
промислово-інвестиційна компанія”, в якому зафіксовано порушення
позивачем законодавства щодо правомірності віднесення до
податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у
зв’язку з здійсненням передплати за основні засоби ТОВ фірма
“Полтаважитлобуд”.
Господарським судом встановлено, що постановою господарського
суду Полтавської області від 03.06.2004р. ТОВ фірма
“Полтаважитлобуд” визнано банкрутом і майно товариства згідно
договору купівлі-продажу б/н від 29.06.2004р було продане
позивачу за результатами конкурсу, проведеного у відповідності з
законодавством України про банкрутство.
Позивач на виконання п. 2.2 даного договору купівлі-продажу з
врахуванням доповнення до нього від 30.06.2004р. частково
сплатив вартість об'єкту у сумі 280000 грн., що підтверджено
платіжним дорученням № 77 від 30.06.2004р. з призначенням
платежу: оплата за основні засоби ТОВ фірми "Полтаважитлобуд"
згідно договору від 29.06.2004, в т.ч. ПДВ - 46667 грн.
На виконання вказаного договору продавцем була виписана і
передана покупцю податкова накладна № 113 від 30.06.2004р., в
якій були відображені вказані суми.
Сторони договору відобразили вказану операцію по продажу і
оплаті майна банкрута у відповідних податкових деклараціях з ПДВ
та книгах придбання і продажу за червень 2004р.
Відповідно до п. 7.5 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку
на податковий кредит є дата здійснення першої з подій
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, цей Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає лише один випадок не
включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати
податку, а саме відсутність податкової накладної. Інших підстав
для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати
податку зазначений Закон не передбачає.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових
зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в
касі платника податку, а при відсутності такого – дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Згідно п. 7.4.1 п. 7 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
податковий кредит звітного періоду складається з сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Придбаний об’єкт –адмінбудівля є, відповідно до п. 8.2 ст. 8
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, основними фондами і використовується в
господарській діяльності платника податку.
Отже, судом першої та другої інстанцій зроблено вірний висновок,
що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу такого звітного періоду, незалежно від
строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від
того, чи мав платник податку оподатковані обороти протягом
такого звітного періоду.
Згідно до ст. 30 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 19.09.1991 № 1579 продаж майна банкрута на
конкурсних засадах відбувається відповідно до Закону України
“Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
, в статті 23 якої передбачено, що
договір купівлі-продажу у разі придбання об’єкта на аукціоні, за
конкурсом, укладається не пізніш як у п’ятиденний термін з дня
затвердження результатів аукціону, конкурсу, тому посилання
відповідача на договір купівлі-продажу б/н від 29.06.2004р. як
на “попередню угоду”, “протокол про наміри”, як правильного було
встановлено господарським судом, є юридично неспроможним.
До того ж, як встановлено попередніми судами, вказаний договір
не визнаний в судовому порядку недійсним чи неукладеним, а тому
відповідає чинному законодавству і є законною підставою для
проведення сторонами розрахунку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи,
порушень норм матеріального та процесуального права не
вбачається, тому підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 05.04.2005р. зі справи № 17/1 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко