4/106 Про стягнення 5 065 грн. 97 коп. - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гринько С.Ю.) від 25.04.2005 позов задоволено частково –стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світанок” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер” 3 300 грн. боргу, 291 грн. 29 коп. неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 467 грн. 28 коп. збитків від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 107 грн. 40 коп. річних та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Донецький апеляційний господарський суд (судді Дзюба О.М., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) переглянув вказане рішення і постановою від 15.06.2005 залишив його без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лідер” не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у позові, подало касаційну скаргу в якій просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На думку скаржника, судами при прийнятті рішень не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкових рішень.

Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лідер” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світанок” про стягнення 5 065 грн. 97 коп. , в тому числі 3 300 грн. боргу, 291 грн. 29 коп. неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 467 грн. 28 коп. збитків від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 107 грн. 40 коп. річних та 900 грн. збитків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що на виконання умов договору № 18 від 10.02.2004, укладеного між сторонами, він поставив, а відповідач прийняв, дизельне пальне на загальну суму 3 826 грн. 76 коп. , однак розрахувався останній за нього лише частково. З огляду на зазначене, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання взятого на себе грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції, неустойку, нараховану згідно п. 5.3 Договору та 3% річних.

Крім того, позивач стверджує, що він поніс витрати на суму 900 грн., пов’язані з наданням для нього правової допомоги, вартість яких він просить стягнути з відповідача, як збитки, згідно ст. 224, 225 ГК України (436-15) .

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджено та доведено позивачем в ході розгляду справи, наявність заборгованості відповідача на суму 3 300 грн. за поставлене, згідно договору № 18 від 10.02.2004, дизельне пальне. Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов’язання, то відповідно, судами визнано правомірним нарахування збитків від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України (435-15) і неустойки, передбаченої п. 5.3 Договору.

Стосовно ж заявлених до стягнення позивачем збитків, пов’язаних з наданням правової допомоги, то, як зазначено в судових рішеннях, в цій частині позову відмовлено за недоведеністю.

Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів, відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, то відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2005 у справі № 4/106 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Лідер” - без задоволення.