ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 15/304о
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали ТОВ “Командор”
касаційної скарги
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 15.03.2005
у справі господарського суду Херсонської області
за позовом ТОВ “Командор”
до ДПІ у м. Херсоні
Про визнання недійсним акта
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явились
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.12.2004 господарського суду Херсонської області
відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2002 за
№ 0003212600/0 та № 0003222600/0, якими відповідач донарахував
позивачу податок на прибуток в сумі 81700,00 грн. та фінансові
санкції з податку на прибуток в сумі 12811 грн., податку на
додану вартість в сумі 22060,00 грн. та фінансові санкції в сумі
5515,00 грн.
Постановою від 15.03.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Херсонської
області від 12.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-
рішення прийняті податковим органом відповідно до чинного
законодавства та в межах наданих ДПІ повноважень.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ “Командор” звернулось
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і
просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами невірно
застосовані норми матеріального права, зокрема п. п. 7.7.7 п.
7.7., п. п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; п. 1.4 ст. 1, 7.2.3 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; п. 2 Розділу 3 Порядку оформлення та реалізації
документальних перевірок з дотримання податкового та валютного
законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними
особами, затвердженого наказом ДПА України від 01.06.1998 за №
266 ( v0266225-98 ) (v0266225-98)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.
Херсоні: № 0003222600/0 від 19.12.2002, яким позивачу
донараховано податок на додану вартість в сумі 22060,00 грн. і
застосовано фінансові санкції в сумі 5515,00 грн. та №
0003212600/0 від 17.03.2003, яким позивачу донарахований податок
на прибуток в сумі 72380,00 грн. та застосовані фінансові
санкції в сумі 111-42,00 грн.
Господарським судом встановлено, що 05.05.1999 ТОВ "Фірма
"Гарант", м. Одеса, та ТОВ "Командор" уклали договір про спільну
діяльність № 0077/НМ, предметом якого є спільна діяльність
сторін за договором для досягнення спільної господарської мети в
галузі надання послуг з дрібнооптової торгівлі паливно-
мастильними матеріалами на автозаправній станції "Зеленівка",
розширенню видів і обсягу послуг споживачам, отримання прибутків
від спільної діяльності.
Виконуючи договірні зобов'язання ТОВ "Фірма "Гарант"
перерахувало на рахунок ТОВ "Командор" 220.000,00 грн., що
підтверджується платіжними дорученнями від 15.10.1999 за № 1006
на суму 100.000,00 грн. та від 25.10.1999 за № 1049 на суму
120.000.00 грн.
У відповідності з пп. 4.2.5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
грошові або майнові внески,
згідно з договорами про спільну діяльність на території України
не включаються до складу валового доходу.
Отримані кошти ТОВ "Командор" використало не за цільовим
призначенням, як передбачено договором про спільну діяльність, а
для погашення своєї кредиторської заборгованості перед іншим
підприємством.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.03.2002 договір про спільну діяльність від 05.05.1999 за №
0077/НМ на підставі ст. 48 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнано недійсним. З ТОВ "Командор" стягнено на користь ТОВ
"Фірма "Гарант" 220.000,00грн. Тобто, з 19.03.2002 кошти у сумі
220.000,00 грн. стали борговим зобов'язанням ТОВ "Командор".
Операції з борговими зобов'язаннями з метою оподаткування
відносяться до операцій особливого виду, а саме - операцій з
борговими вимогами та зобов'язаннями, оподаткування яких
регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відображення в податковому обліку коштів, залучених платниками
податку, здійснюється відповідно до абзаців 2 і 3 пп. 7.9.1 п.
7.9 ст. 7 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, якою встановлено, що
не включаються до складу валового доходу та не підлягають
оподаткуванню кошти, або майно залучені платником податку у
зв'язку із отриманням ним фінансових кредитів від інших осіб-
кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових
кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам; -
залученням платником податку коштів або майна в довірче
управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом
випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові
чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску)
облігацій, векселів, а також поверненням платнику податку коштів
або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту
(вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних
(депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих
рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника
податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів.
Декларації про прибуток підприємства свідчать, що сума
220.000,00 грн. не була включена до складу валових доходів ТОВ
"Командор" як в 1 кварталі 2002 так і наступному періоді.
Таким чином, підприємство в порушення вимог Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
шляхом
невключення до складу валових доходів суми 220.000,00 грн.
занизило валовий дохід у 1 кварталі 2002р. на цю суму.
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5
вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємством невірно
визначено приріст (убуток) залишків ТМЦ, що потягло заниження
суми приросту або завищення суми убутку вказаного у рядку 13
декларації з податку на прибуток та, відповідно, завищення суми
валових витрат в певних податкових періодах на загальну суму
64,0 тис.грн.
Пунктом 5.9 ст. 5 встановлено, що платник податку веде облік
приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів,
сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі
коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат
платника податку у такому звітному кварталі.
У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу
перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу,
різниця додається до складу валових витрат платника податку у
такому звітному періоді.
Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено,
що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової
вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів,
сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на
складах у незавершеному виробництві і залишках готової продукції
(у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого
наказом ДПА України від 11.06.1998 за № 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
(чинний
на момент перевірки), облік приросту (убутку) товарних і
матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів
і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких, відповідно
до Закону, включаються до складу валових витрат.
Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997
за № 1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі
нафтопродуктами" ( 1442-97-п ) (1442-97-п)
визначено, що приймання
нафтопродуктів провадиться суб'єктом господарської діяльності
лише за наявності супровідних документів (товарно-транспортна
накладна, рахунок-фактура, прибутково-видаткова накладна,
документи, що засвідчують належну якість та безпеку товарів,
тощо).
Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, датою
збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку
на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за
готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
Як встановлено господарським судом на підприємстві для контролю
за збереженням та рухом товару складались товарні звіти, в яких
зазначалось залишок товару на початок дня, який повинен був
відповідати залишку товару на кінець дня у попередньому звіті, в
графах "прибуток" та "убуток" відображались первинні документи
на підставі яких здійснювалось надходження та вибуття товару.
Товарні звіти з доданими до них документами є підставою для
відображення операцій з надходження та вибуття товарів у
бухгалтерському обліку.
Статтею 11 Закону України від 16.07.1999 за № 996 "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
, фінансова звітність підприємства (крім бюджетних
установ, представництв іноземних суб’єктів господарської
діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими
відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про
фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про
власний капітал та примітки до звітів.
Пункт 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
передбачає, що у примітках до фінансової звітності наводиться, у
тому числі, інформація про методи оцінки запасів.
Як встановлено господарським судом такої примітки ТОВ “Командор”
до річної фінансової звітності за 2000-2002 щодо методів оцінки
запасів, не надавало, про що свідчить лист Херсонського
обласного управління статистики від 20.02.2003 за № 08/16.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, об'єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду, визначено згідно з п. 4.3 ст.
4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема на суму амортизаційних
відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Пунктом 16.3 ст. 16 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що
податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює
сумі, визначеній згідно з п. 16.2 цієї статті, яка зменшена на
вартість торгових патентів, придбаних платником податків згідно
із Законом України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 за № 168/97-ВР
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі поставки
товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх
вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій,
здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт,
послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним
особам, що перебувають у трудових відносинах з платником
податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу
платника податку для невиробничого використання, витрати на яке
не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи
суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як
платник податку, база оподаткування визначається виходячи з
фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг)
продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів,
вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх
продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних
умовах ведення господарської діяльності (п. 1.20 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Згідно п. 1.26 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пов'язана особа - особа, що
відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють
контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи
вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або
батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а
також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної
особи або її чоловіка (дружини).
Під здійсненням контролю принагідно розуміти володіння
безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи
юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій)
статутного фонду платника податку або управління найбільшою
кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або
володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків
від статутного фонду платника податку.
В ході проведеної ДПІ у м. Херсоні перевірки встановлено, що у
липні 2000 року ТОВ "Командор" здійснило безоплатну передачу
основних засобів пов'язаній особі ТОВ "Командор і К" на суму
110,3 тис.грн. без нарахування ПДВ, в результаті чого, податкові
зобов'язання з ПДВ за липень 2000 було занижено на 22.060,00
грн.
Передача основних засобів відбулася відповідно до договору від
01.07.2002 про припинення зобов'язань ТОВ "Командор" (Боржник)
перед ТОВ "Командор і К" (Кредитор) за договором про спільну
діяльність від 01.03.1998, договорів купівлі-продажу від
04.02.1999, від 01.10.1999 на загальну суму 137.218,00 грн.
Договір про спільну діяльність від 01.03.1998 між ТОВ "Командор"
та ТОВ "Командор і К" свідчить про спільну діяльність для
досягнення загальних господарських цілей в будівництві та
використанні в господарських цілях прирейкового складу для
зберігання світлих нафтопродуктів.
Господарським судом встановлено, що порушення Порядку ведення
податкового обліку та складання податкової звітності результатів
спільної діяльності на території України без створення юридичної
особи, ТОВ "Командор" не подало до ДПІ у м. Херсоні документи
щодо реєстрації спільної діяльності з ТОВ "Командор і К" та
отримання облікового номеру, а також не подавало до ДПІ
податкової звітності про результати спільної діяльності на
території України без створення юридичної особи за встановленою
звітністю.
В ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського
обліку ТОВ "Командор" та ТОВ "Командор і К" спільної діяльності
між підприємствами не значиться.
Станом на 01.07.2000 заборгованість ТОВ "Командор" перед ТОВ
"Командор і К" складала 38.772,80грн., яка виникла за попередньо
поставлені паливно-мастильні матеріали згідно договору купівлі-
продажу від 01.10.1999 і в подальшому була погашена
перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Станом на 01.07.2000 згідно договору про припинення зобов'язань
від 01.07.2000 за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Командор"
немає заборгованості в сумі 137218,00 грн.
Таким чином, передача ТОВ "Командор" основних засобів ТОВ
"Командор і К" є безоплатною передачею.
Декларації позивача про прибуток за 1, 2 квартали 2000 та
балансу станом на 01.01.2000 і 01.01.2001 підтверджують факт
вибуття основних засобів на суму 110,3 тис.грн.. з активів
підприємства.
Перевіркою встановлено, що засновником та директором ТОВ
"Командор і К" є Швидка М.В., яка є дружиною Швидкого О.Г.
(директора ТОВ "Командор") та безпосередньо є засновником ТОВ
"Командор".
Таким чином, згідно п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Швидка М.В. та
Швидкий О.Г. є пов'язаними особами.
За таких обставин, відповідачем правомірно донараховано позивачу
податок на додану вартість в сумі 22.062,00 грн. (110,3 тис.грн.
х 20%).
При перевірці правильності нарахування ПДВ за жовтень 2000 було
враховано суму 3.916,67грн. у складі податкового зобов'язання
підприємства, при цьому помилок при визначенні чистої суми
податкових зобов'язань не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.03.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду зі справи № 15/304-0 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко