ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2005                                     Справа N 15/300-04

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 Перепічая В.С. (головуючого),

 Вовка І.В.,

 Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

приватної    фірми   “Блискавка”   на   постанову   Харківського

апеляційного господарського суду від 22.12.2004 року у справі  №

15/300-04  за  позовом приватної фірми “Блискавка” до  Головного

управління житлово-комунального господарства Харківської міської

ради

про   визнання неправомірним розірвання договору, -

                       В С Т А Н О В И В:

У  серпні  2004  року приватна фірма “Блискавка”  звернулась  до

господарського суду Харківської області з позовом  до  Головного

управління житлово-комунального господарства Харківської міської

ради  про  визнання  неправомірним розірвання в  односторонньому

порядку  договору  № 1-282-02 від 6.02.2002  року  щодо  надання

транспортних послуг населенню міським автомобільним  транспортом

в  м.  Харкові на автобусному маршруті № 282П “вул. Одеська –пр.

Дзюби”,   визнання   неправомірною  заборону   на   експлуатацію

позивачем  маршруту  № 282П “пр. Дзюби –вул. Одеська”,  визнання

такими,  що не підлягають виконанню, вимоги заступника  міського

голови  з питань діяльності виконавчих органів влади –начальника

Головного     управління    житлово-комунального    господарства

Харківської  міської ради Гриневича Є.А. про здачу в  управління

комунального господарства паспорта маршруту та дозволу замовника

на  експлуатацію рухомого складу, посилаючись на неправомірність

дій відповідача.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 19.10.2004

року,  залишеним  без змін постановою Харківського  апеляційного

господарського суду від 22.12.2004 року, в позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі позивач просить скасувати  постановлені  у

справі   судові  рішення,  вказуючи  на  порушення   попередніми

судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши  пояснення представника позивача, вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційної скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи  в  позові та залишаючи рішення місцевого  суду  без

змін,  попередні судові інстанції виходили з встановленого факту

порушення позивачем умов договору № 1-282-02 від 6.02.2002 року,

Закону  України  “Про  автомобільний  транспорт”  ( 2344-14  ) (2344-14)
        ,

“Правил  надання послуг пасажирським автомобільним транспортом”,

що підтверджується матеріалами справи, та того, що договором № 1-

282-02  від 6.02.2002 року та додатковими угодами до  нього  від

6.02.2002  року  та  від  25.12.2002 року,  які  є  невід’ємними

частинами  даного  договору, обумовлено, що у  разі  невиконання

умов  договору замовник (відповідач) має право в односторонньому

порядку  розірвати  вищезазначений договір, попередивши  про  це

перевізника   (позивача)   за  20   днів.   Матеріалами   справи

підтверджено,   що   відповідач  надіслав  позивачу   лист   про

розірвання   договору  у  термін,  встановлений  договором   від

6.02.2002  року  та додатковою угодою до нього,  і  вказані  дії

відповідача не суперечать  вимогам   Цивільного  кодексу України

( 435-15 ) (435-15)
        , а саме ч. 1 ст. 651 вказаного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
        .

Правильними   є   висновки  попередніх  судових  інстанцій   про

відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання

такими,  що не підлягають виконанню, вимоги заступника  міського

голови  з  питань діяльності виконавчих органів влади та  вимога

про  визнання  неправомірною заборону на експлуатацію  позивачем

маршруту № 282П “пр. Дзюби – вул. Одеська”.

Висновок  попередніх судових інстанцій про відсутність  правових

підстав  для  задоволення заявлених позовних вимог  є  законним,

обґрунтованим,  відповідає нормам матеріального і процесуального

права,  фактичним  обставинам та наявним  матеріалам  справи,  а

доводи касаційної скарги його не спростовують.

З   огляду  на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування

постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  приватної  фірми  “Блискавка”  залишити   без

задоволення,  а рішення господарського суду Харківської  області

від  19.10.2004  року  та  постанову  Харківського  апеляційного

господарського  суду від 22.12.2004 року у  справі  №  15/300-04

–без змін.

Головуючий    Перепічай В.С.

Судді         Вовк І.В.

              Гончарук П. А.