ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 15/2483
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Смілянської ОДПІ
касаційної скарги
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.02.2005
у справі господарського суду Черкаської області
за позовом ПП “Камея”
до Смілянської ОДПІ
Про визнання рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Кучеренко С.П. - дов. від 16.12.2004
Терентьєв О.М.- дов. від 16.12.2004
від відповідача: Любчик В.Д.- дов № 11001 від 09.08.2005
Михайлюк О.О.- дов. № 3318 від 06.04.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.11.2004 господарського суду Черкаської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 05.03.2004 за №
0000102302/02070, яким позивачу визначено податкове зобов’язання
у вигляді штрафних санкцій в розмірі 12 300,70 грн. за порушення
вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Постановою від 25.02.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Черкаської
області від 15.11.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем безпідставно
застосована процедура порядку погашення зобов’язань,
передбаченого приписами Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові санкції за
порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування не є податковим зобов’язанням
в розумінні вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Смілянська ОДПІ звернулася
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить їх скасувати, посилаючись на те, що зазначені судові
рішення прийняті внаслідок неправильного застосування судами
норм матеріального права, зокрема, п. б п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст.
4, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
; ст. 22 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
; п. п. 7, 8 ст.
11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
.
Смілянська ОДПІ вважає, що Київським міжобласним апеляційним
господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають
значення для справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Смілянської ОДПІ № 0000102302/02070 від 05.03.2004, яким
позивачу нараховані штрафні санкції на суму 12300,70 грн. за
порушення порядку реалізації товару в безготівковій формі без
проведення даної операції через РРО та невідповідність суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,
яка зазначена у денному звіті.
Господарськими судами встановлено, що денний звіт було складено
станом на 15 годин 35 хвилин, а у розумінні Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
“Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів
розрахункових операцій за товари (послуги)”, затвердженого
наказом ДПА № 614 від 01.12.2000 року ( z0107-01 ) (z0107-01)
, денним
звітом слід вважати результат обліку розрахункових операцій
протягом робочого дня, тобто звіт, що складається при закінченні
робочого дня.
Судами також встановлено, що готівкові кошти в сумі 2320,00 грн.
не належали приватному підприємству “Камея” і вони не
знаходилися у місці проведення розрахунків, а знаходилися у
кутньому столі, а тому відповідно до чинного законодавства не
повинні були обліковуватися на місці проведення розрахунків.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності (станом на січень 2003 року).
В редакції п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені названим
Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами України. Податковий борг
(недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або
встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних /фінансових/ санкцій органами Державної податкової
служби, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001
року за № 268/5459, не можуть розширювати коло правовідносин на
які поширюється названий Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, Законом України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що фінансові санкції
застосовуються на підставі рішення відповідного органу.
Тобто, вищезазначеним Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначена форма
реагування державного органу та назва акта, який він приймає в
межах своєї компетенції - рішення.
Отже, господарський суд вірно дійшов висновку, що відповідачем
безпідставно застосована процедура порядку погашення
зобов'язань, передбаченого приписами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові
санкції за порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування не є податковим
зобов'язанням в розумінні вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачений вичерпний перелік випадків, коли органи
державної податкової служби можуть визначити податкове
зобов'язання платнику податків (п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4), а саме:
платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях,
контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки
виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків декларації, які призвели до заниження або
завищення суми податкового зобов'язання.
Оскільки визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні
сума не є податковим зобов'язанням, то спірне податкове
повідомлення-рішення Смілянською державною податковою інспекцією
прийнято незаконно, тому правомірно визнано місцевим
господарським судом недійсним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 25.02.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду зі справи № 15/2483 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко