2-14/10832-2004 Про стягнення 77477,87 грн., - Текст документа

У червні 2004 року Сімферопольське ВПВКГ звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя про стягнення 77477,87 грн., посилаючись на те, що останнє має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню витрат зв'язаних з наданням пільг населенню.

Ухвалою суду від 3.08.2004 року до участі у справі в якості відповідачів залучені Управління фінансів Центральної районної ради м. Сімферополя, Управління фінансів Сімферопольської міської ради та Міністерство фінансів АР Крим.

Заявою від 16.12.2004 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 43170,94 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7-8.04.2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Фінансового управління Центральної районної ради м. Сімферополя на користь Сімферопольського ВПВКТ м. Сімферополя 38140,82 грн. заборгованості, 381,41 грн. держмита та 58,09 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

У касаційній скарзі Управління фінансів Центральної районної ради м. Сімферополя просить рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство фінансів АРК просить в задоволенні касаційної скарги відмовити за необґрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

10.05.2000 року Радою Міністрів Автономної Республіки Крим була прийнята Постанова № 142. Відповідно до Постанови № 142 для окремої категорії населення були передбачені пільги по сплаті за комунальні послуги, у даному випадку по оплаті послуг по подачі води і відведенню стоків.

Відповідно до пункту 5 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142 видатки бюджету, які зв'язані з наданням пільг, відшкодовуються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, наданих підприємствами, шляхом перерахування коштів на рахунки установ банків.

Відповідно до пункту 6 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142 забезпечити надання пільг повинні міністерства та республіканські комітети Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети міських рад.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 138 Конституції України (254к/96-ВР) (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) до відання Автономної Республіки Крим належить, зокрема, розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції видає постанови, рішення та розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки (пункт 8 статті 38 Конституції Автономної Республіки Крим від 23.12.1998 року № 350-ХІV (350-14) ).

Згідно пункту 2 статті 63 Закону України “Про місцеве самоврядування Україні” (від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) доходи місцевих бюджетів районних у містах рад формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.

Відповідно до пункту 3 статті 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) (від 21.05.1997 року № 280/97-ВР) обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Стаття 20 Закону України “Про бюджетну систему України” (512-12) (від 05.12.1990 року № 512-ХІІ із змінами та доповненнями), встановлює, що розмежування видів видатків між бюджетами, які входять до складу бюджетів Автономної Республіки Крим, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами депутатів та районними і міськими (міст з районним поділом) радами депутатів.

Відповідно до Положення про основні принципи бюджетних правовідносин в Автономній Республіці Крим (затверджено Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.07.1999 року № 614-2/99 (rb0614002-99) ), визначає згідно Закону України “Про бюджетну систему України” (512-12) до місцевих бюджетів відносить обласні, районні, районні у містах, посилкові та селищні бюджети. Бюджет міста, який має розподіл, об’єднує місцевий бюджет та бюджети районів, які входять у його состав. Склад доходів і витрат бюджетів районів у містах визначається відповідно до повноважень, які надані їм міськими радами. Дохідна частина районних у містах бюджетів формується як за рахунок закріплення за ними фінансових ресурсів, що відноситься до бюджетів міст, так за рахунок прямих трансфертів з бюджетів міст.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про бюджетну систему України” (512-12) (від 05.12.1990 року І№ 512-ХІІ із змінами та доповненнями), Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Уряд Автономної Республіки Крим, Ради народних депутатів та їх виконавчі органи, приймаючи рішення, які зумовлюють скорочення надходжень або виникнення чи збільшення видатків з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, повинні передбачати джерела їх покриття. У разі, коли у ході виконання бюджету Рада вищого рівня або її виконавчий орган, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції приймає рішення, яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого територіального рівня, то відсутні у зв'язку з цим для збалансування мінімального бюджету кошти компенсуються органом, який прийняв рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів, передбачених для цього законом.

У цьому разі при визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету нижчого територіального рівня, який утворився на початок поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття зазначеного рішення. Ради народних депутатів нижчого рівня та їх виконавчі органи мають право не приймати до виконання рішення вищих органів влади, якщо ці рішення не забезпечені бюджетними ресурсами відповідно до вимог цієї статті.

Відповідно до довідки - розрахунку, наданих Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим Центральна районна рада міста Сімферополя у 2001 році та 2002 році не передбачила видатків місцевого бюджету на виконання Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142. Фінансування проводилося за рахунок республіканського бюджету у відповідних сумах. Проте контрольні показники розрахунку бюджету 2002 року, а також баланс виконання бюджету міста Сімферополя та Центрального району міста Сімферополя - код бюджетної класифікації 091207 вказують, що у 2001 році затверджено за містом Сімферополь (бюджет міста - з урахуванням бюджетів у районах міста) 122,2 тисяч грн., а у місцевому бюджеті Центральної районної ради міста Сімферополя ці видатки не були передбачені.

Сімферопольська міська рада при формуванні бюджету Центральної районної ради міста Сімферополя на 2000 рік та 2001 рік не передбачила видатків районного бюджету на виконання постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142.

Таким чином, Центральна районна рада міста Сімферополя не мала прав передбачити видатки бюджету на виконання постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142. У той же час Сімферопольська міська рада передбачила видатки міського бюджету на виконання постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142.

Тобто бюджетом міста Сімферополя були затверджені видатки бюджету на виконання Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 10.05.2000 року № 142, а бюджетом Центральної районної ради міста Сімферополя ці видатки не були передбачені. Незважаючи на це, кошти місцевій раді, та відповідно районній у місті раді з республіканського бюджету Міністерством фінансів передані не були.

Зазначеним обставинам господарськими судами не була дана належна правова оцінка, тому прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення не можуть залишатися без змін, а підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7-8.04.2005 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.