ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 14/231-04-7052
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши ДПІ у м. Іллічівську
матеріали
касаційної скарги
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 18.04.2005р.
у справі господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ “Пивоварня “Ефес Україна”
до ДПІ у м. Іллічівську
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився,
відповідача: Кондраков В.В. –дов. № 10139/10-007 від
09.08.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2005р.
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 18.04.2005р. позов задоволено. Податкові
повідомлення-рішення № 0002502301/0 та № 0002492301/0 від
10.09.2004р. визнано недійсними.
Судові рішення мотивовані ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. п.
6.2.2 п. 6.2 ст. 6, п. п. 7.2.1.п. 7.2; п. п. 7.4.1. п. 7.4.; п.
7.5; п. п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та
постановити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу
порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а
саме п. п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3;п. 1.8.ст. 1; п. 4.3 ст. 4; п. 7.3
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому
засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.
Предметом даного спору є прийняті на підставі акту перевірки ДПІ
у м. Іллічівську № 2393/23-101/5 від 10.09.2004р. податкові
повідомлення-рішення від 10.09.2004р. № 0002502301/0 про
зменшення бюджетного відшкодування на суму 488515,0 грн. і
застосування штрафної санкції у сумі 244260 грн. та №
0002492301/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у
сумі 42135,0 грн. і застосування штрафних санкцій по цьому
податку у сумі 21068,0 грн.
Стосовно визначення податкового зобов’язання на суму 42 135,00
грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 21068,00 грн. за
податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2004р. №
0002492301/0 судами попередніх інстанцій встановлено, що за
контрактом № 76ЕР-01 від 18.04.2001р. позивач передав в оренду
обладнання молдавському підприємству SRL „СОLVIT-GP", яке було
розміщено на території Молдови, тобто за межами митної
території, що підтверджується контрактом та вантажно митною
декларацією у справі.
Згідно п. п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з продажу робіт
(послуг), призначених для використання та споживання за межами
митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою
податку.
Отже, зважаючи на приписи вищевказаної норми закону, суди вірно
зазначили, що позивач правомірно застосував в даному випадку
нульову ставку податку на суму орендної плати за період
з.09.2001р. по грудень 2001р.
Судами також встановлено, що операції з надання позивачем послуг
ЗАТ „Пивоварня Москва-Ефес" на території України зі збору та
аналізу маркетингової інформації про конкурентність продукції
Замовника на території України, позивачем на підставі акту
виконаних робіт від 30.06.2002р. оподаткувались за ставкою 20%,
що підтверджується стрічкою 609 реєстру податкових накладних №
31 від 31.07.2002р., випискою із книги продажу товарів у липні
2002р. і податковою декларацією з ПДВ за липень 2002р., з огляду
на що судами зроблений правильний висновок про безпідставність
донарахування податковою інспекцією ПДВ у сумі 4729,95 грн. за
червень 2002р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав послуги від
нерезидента SRL „СОLVIT-GP" (Молдова, Кишинів) з проведення
рекламної компанії в Молдові пива “Чорномор” з метою руху
продукції на ринку Молдови та використав їх на території
Молдови, що підтверджується договорами та актами виконаних робіт
від 30.07.2001р. і від 31.07.2001р.
Крім того у відповідності до договору і акта виконаних робіт від
18.10.2002р. позивач отримав послуги від компанії “SKYVILLE”
(Лондон) при наданні рекламної площі на стадіоні в м. Белфаст
(Великобританія)
З огляду на встановлені обставини, колегія вважає, що в цих
випадках Закон України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з отримання послуг нерезидентів для їх
використання за межами митної території України не відносить до
об'єкту оподаткування і не вимагає нарахування податку на додану
вартість, про що вірно було зазначено попередніми судами в своїх
рішеннях.
Детально дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи суди
попередніх інстанцій, з урахуванням визнаних податковою
інспекцією у відзиві на позов допущених нею при перевірці
помилок, дійшли правильного висновку, що донарахування ПДВ за
актом перевірки, яке складає 15353,7 грн. замість 22392,00 грн.,
є помилковим, а різниця між сумою в 42135,00 грн. за податковим
повідомленням –рішенням № 0002492301/0 від 10.09.2004р. та сумою
в 15353,7 грн. донарахованого ПДВ за актом перевірки, яка
складає 26781,3 грн., взагалі не відображена в акті перевірки і
не підтверджена в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами, з огляду на що колегія погоджується з висновками
попередніх судів щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0002492301/0 від 10.09.2004р.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 10.09.2004р. №
0002502301/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму
488515,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 244260
грн., касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити
наступне.
Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми ПДВ
зараховуються до Державного бюджету України та використовуються
у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим
Законом.
За змістом Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при фактичному
надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, а не
з самого факту здійснення відповідної операції та сплати
покупцем податку в ціні товару.
Оскільки законодавець передбачив, що однією з обов’язкових
підстав для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата
цих сум до Державного бюджету України, встановленню також
підлягає і факт сплати постачальниками позивача, ДП “УПК
Харківснаб” та ТОВ “Мілана”, податкових зобов’язань по ПДВ до
бюджету по здійснених ними операціях продажу товару.
Матеріали справи містять результати зустрічних перевірок у
вигляді відповідей про те, що здійснити зустрічну перевірку ТОВ
“Мілана” неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ліквідовано
рішенням господарського суду, що остання звітність ТОВ “Мілана”
з ПДВ подавалась за вересень 2001 року та з податку на прибуток
підприємства за 9 місяців 2001 року, та про те, що державна
реєстрація ДП “УПК Харківснаб” скасована 24.07.2002р.
Коломацькою районною адміністрацією.
Не з’ясувавши причини ліквідації ТОВ “Мілана” та скасування
реєстрації ДП “УПК Харківснаб” із витребуванням та дослідженням
необхідних документів, місцевий та апеляційний господарські суди
помилково дійшли висновку, що ці факти не можуть бути доказом
невиконання підприємствами відвантажень товару позивачу та про
несплату цими підприємствами ПДВ у 2001 році.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору в цій
частині.
У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд в частині
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від
10.09.2004р. № 0002502301/0.
В решті постанова апеляційного господарського суду має бути
залишена без змін.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.04.2005р. у справі № 14/231-04-7052 змінити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 18.04.2005р. та рішення господарського суду Одеської області
від 11.01.2005р. у даній справі в частині визнання недійсним
податкового повідомлення –рішення від 10.09.2004р. №
0002502301/0.
Справу в цій частині направити до господарського суду Одеської
області на новий розгляд.
В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.04.2005р. у справі № 14/231-04-7052 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко