Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Дерепи В.І.

суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі), Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому Прокурора м. Львова

судовому засіданні

касаційне подання

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.05

у справі № 1/823-20/327

господарського суду Львівської області

за позовом Закритого акціонерного товариства “Сетвік”

до Відкритого акціонерного товариства “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури”

Про виселення

за участю представників від:

позивача Осінчук В.Б. (дов. від 30.09.05)

відповідача Лесь І.О. (дов. № 330)

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Сетвік” (далі –Позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури” (далі –Відповідач) про виселення з приміщень та стягнення неустойки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.04 (суддя Манюк П. Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.05 (колегія суддів у складі: суддя

Гнатюк Г.М. –головуючий, судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), позовні вимоги задоволено частково: виселено Відповідача із займаних приміщень та стягнено 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові акти мотивовано тим, що Позивач є належним покупцем приміщень і має право витребувати своє майно від особи, що безпідставно володіє ним, та вимагати усунення перешкод у користуванні й розпорядженні таким майном.

Не погоджуючись із судовими актами по справі, прокурор м. Львова звернувся до Вищого господарського суду України із касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.05 та рішення господарського суду Львівської області від 24.12.04 повністю і прийняти нове, яким відмовити у позові. Касаційне подання мотивовано тим, що зазначені судові акти винесені з порушеннями норм матеріального та процесуального права, зокрема судами не досліджено правовстановлюючих документів щодо права власності позивача на будівлю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) , підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) , треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Звертаючись з касаційним поданням, в якому ставиться питання про скасування судових актів у справі та винесення рішення про відмову у позові, прокурор фактично виступає в інтересах відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури”, яке є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України (436-15) ) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону (1789-12) , і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Таким чином, касаційне подання заявлене прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності. Тому Вищий господарський суд України вважає за необхідне залишити його без розгляду, оскільки подання не відповідає загальним засадам участі прокурора в господарському процесі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання прокурора м. Львова від 02.08.05 залишити без розгляду.