ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 13/110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства
“Металургмонтаж-204” на ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 20.05.2005 року у справі № 13/110 за
позовом дочірнього підприємства “Запорізька автобаза № 7”
закритого акціонерного товариства “Запоріжбудтранс” до
дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства
“Металургмонтаж-204”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2005 року дочірнє підприємство “Запорізька автобаза №
7” закритого акціонерного товариства “Запоріжбудтранс”
звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом
до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства
“Металургмонтаж-204”, з урахуванням уточнених позовних вимог,
про стягнення 18229,89 грн., посилаючись на невиконання
відповідачем умов договорів № 3 від 2.02.2003 року та № 3 від
8.01.2004 року в частині розрахунків за надані послуги за період
з 31.03.2003 року по 29.10.2004 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2005
року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 18229,89 грн. основного боргу та судові витрати.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.05.2005 року відповідачу відмовлено у відновленні пропущеного
строку подання апеляційної скарги, а скаргу повернуто без
розгляду.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу
апеляційної інстанції, вказуючи на порушення апеляційним судом
норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення, –з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку,
встановленого для оскарження судових рішень в апеляційному
порядку, суд другої інстанції послався на те, що причиною
пропуску процесуального строку стало порушення заявником з
власної вини норм процесуального права, дотримання яких є
обов’язковим для всіх учасників судового процесу.
Відповідно до чинного процесуального законодавства, у разі, якщо
встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може
визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений
строк.
Звернення до суду із заявою про відновлення пропущеного строку є
процесуальним правом сторони, передбаченим ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При прийнятті оскаржуваної ухвали у справі, апеляційний суд
виходив, зокрема, із того, що за змістом ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
поважними визнаються
лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані
з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного
вчинення процесуальних дій.
Проте, зроблене судом апеляційної інстанції витлумачення
процесуальної норми не ґрунтується на її змісті, у зв'язку з чим
при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного
процесуального строку допущено неправильне застосування ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право
суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним
колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному
випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску
строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання
про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо
поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Оскаржена ухвала Запорізького апеляційного господарського суду
цим вимогам не відповідає.
Мотиви, з яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність
підстав для задоволення клопотання відповідача про відновлення
пропущеного процесуального строку, з урахуванням того, що копія
рішення скаржнику фактично надіслана поза-межами встановленого
ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
строку, не можна визнати переконливими.
З огляду на викладене, ухвала апеляційної інстанції є
незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм
процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа
–направленню на розгляд до того ж суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства закритого акціонерного
товариства “Металургмонтаж-204” задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
20.05.2005 року у справі № 13/110 скасувати, а справу направити
до того ж суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної
скарги до розгляду.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.