ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 12/228
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Сорока В.Г.
від відповідача: Оніщук В.П.
розглянувши касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.09.2004р.
у справі № 12/228 Господарського суду Рівненської області
за позовом Спільного підприємства “Рівненське заготівельно-
виробниче підприємство”
до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Спільне підприємство “Рівненське заготівельно-виробниче
підприємство” звернулося до Господарського суду Рівненської
області з позовом до Рівненської об’єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції
від 07.05.2004р. № 0001202343/23-300.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
07.07.2004р. (суддя В.М.Шарапа), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2004р.
(судді: Т.С.Процик, Н.А.Галушко, Я.О.Юрченко), позовні вимоги
Спільного підприємства “Рівненське заготівельно-виробниче
підприємство” задоволено, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Рівненської об’єднаної державної податкової
інспекції від 07.05.2004р. № 0001202343/23-300.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Рівненська об’єднана державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 22.09.2004р. та прийняти
нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних
вимог. Свою вимогу Рівненська об’єднана державна податкова
інспекція мотивує тим, що господарським судом першої та
апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 2 Указу
Президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
.
У відзиві на касаційну скаргу Спільне підприємство “Рівненське
заготівельно-виробниче підприємство” доводить безпідставність
вимог Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Рівненської
об’єднаної державної податкової інспекції підлягає задоволенню
частково.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та
валютного законодавства Спільного підприємства “Рівненське
заготівельно-виробниче підприємство” за період з 01.10.2001р. по
31.12.2003р., про що 30.04.2004р. було складено акт. За
результатами перевірки та на підставі акту відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення від 07.05.2004р. № 0001202343/23-
300, яким згідно п. п. 2.10, 2.13, 2.15 положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до
абз. 3, абз. 7, абз. 5 ст. 1 Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
позивачу визначено суму податкового
зобов’язання за платежем: штрафні санкції за несвоєчасне
оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства; нецільове
використання готівкових коштів; видача готівкових коштів під
звіт без попереднього повного звітування щодо раніше виданих
коштів та перевищення строків використання виданої під звіт
готівки на суму 80179,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що застосування до
спірних правовідносин норм Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковим органом проведено
неправомірно, прийняття спірного рішення на підставі норм
зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є безпідставним та суперечить
вимогам ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Проте, вищезазначені висновки господарських судів не є такими,
що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на наступне.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши
правомірного висновку, що штрафні санкції за порушення вимог
Положення про ведення касових операцій у національній валюті
України не є податковими зобов’язаннями, не взяли до уваги те,
що вказана обставина не є підставою для визнання недійсним
оспорюваного податкового повідомлення –рішення в цілому,
оскільки судами взагалі не було встановлено обставини справи, не
з’ясовано чи мало місце порушення позивачем Положення про
ведення касових операцій у національній валюті України, не
надано будь –якої оцінки фактам порушень позивачем норм
вказаного Положення, встановленим в акті перевірки від
07.05.2004р., тощо.
Разом з тим, господарський суд першої та апеляційної інстанції
при наведених обставинах не з'ясував питання про можливість
визнання недійсним оспорюваного позивачем акта лише в частині
застосування форми податкового повідомлення при застосуванні
штрафних санкцій за Законом України “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” і
наслідків, які тягне за собою застосування податкового
повідомлення згідно Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанцій
фактичних обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2004р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.09.2004р. у справі № 12/228 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.