47/522-04 Про зміну матеріальних цінностей та стягнення 1 748 000,00 грн. - Текст документа

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

на постанову від 31.05.2005 Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 47/522-04 господарського суду Харківської області

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридично –промислова організація”, м. Харків

третя особа Науково –дослідний інститут механічної обробки деревини “УкрНДІМОНД” (наукова станція) (український науково –дослідний інститут “Ресурс”), м. Київ

Про зміну матеріальних цінностей та стягнення 1 748 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явилися

від відповідача – не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2005, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 задоволено позов Державного комітету України з державного матеріального резерву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридично- промислова організація”, 3-ої особи Науково-дослідного інституту механічної обробки деревини “УкрНДІМОНД” (наукова станція) “Український науково-дослідний інституту “Ресурс”) про заміну матеріальних цінностей та стягнення 1 748 000,00 грн. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридично-промислова організація” замінити неякісне масло тваринне (коров’яче) у кількості 920 тон, яке зберігається на комбінаті “Колос” загальною вартістю 8 740 000,00 грн. на якісне, яке відповідає вимогам ГОСТ 37-31 (без рослинних жирів (домішок). Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1 748 000,00 грн. Стягнуто з відповідача судові витрати. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” (51/97-ВР) у разі виявлення прихованих виробничих дефектів у матеріальних цінностях, поставлених (закладених) до державного резерву, майнову відповідальність несе постачальник (виготовлювач) незалежно від часу поставки (закладення) матеріальних цінностей до державного резерву і часу виявлення зазначених дефектів за умови додержання встановлених режимів зберігання цих матеріальних цінностей.

Пунктом 4 вище вказаного закону (51/97-ВР) передбачено, що за поставку (закладення) до державного резерву матеріальних цінностей не придатних для тривалого зберігання, некомплектних або таких, що не відповідають умовам контракту (договору) щодо їх якості та асортименту, постачальник (виготовлювач) сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вартості забракованих або тих, що не відповідають умовам державного контракту (договору), матеріальних цінностей.

Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційним судом не надано належної оцінки обставинам справи та не досліджено в повному обсязі докази.

Позивач, на думку скаржника, в супереч вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між тим, що масло яке було надано перевірці позивачем, є саме тим маслом, яке поставив відповідач.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридично-промислова організація” 07.08.2003 укладено договір № юр-2/125п-2003 про поставку та закладення до державного резерву матеріальних цінностей відповідно до умов якого відповідач в строк до 25.08.2003 поставляє, а позивач приймає до державного резерву масло тваринне (коров’яче) у кількості 2 600 т. загальною вартістю 24 700 104,00 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що якість продукції, що підлягає постачанню, прийманню та закладенню до державного резерву, повинна відповідати державному стандарту, а саме ДСТУ 37-91 без домішок, жирністю не менше 72,5 %, вологістю не більше 25 %, інструкції держкомрезерву № ІІІ-044-94.

Відповідачем умови договору виконано частково, поставлено до державного резерву на комбінат “Колос” 920,00 тон масла тваринного виробництва Козятинський завод “Вінницямолоко”, ВАТ “Барський завод СМЗ”, ТОВ “Поділля молоко”.

Кожну партію поставки оформляли актом приймання за нормативно оформленою Держкомрезервом формою Р-11.

На комбінаті “Колос” Контрольно-ревізійним управління проведена контрольна перевірка якісного стану масла тваринного (коров’ячого).

За результатами перевірки складено акт відбору проб № 1 від 09.09.2004.

Під час перевірки, яка проводилася за участю Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів було виявлено, що закладене відповідачем масло містить рослинні жири (домішки), що є порушенням вимог, що пред’являються до продукції ДСТУ 37-91.

В матеріалах справи містяться копії актів приймання, які мають напис про те, що масло по органолептичним показникам відповідає ДСТУ 37-91 та підлягає закладенню до державного резерву.

Проте, судом не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Зокрема, судом не перевірені обставини щодо складання чи ні акту про приховані недоліки та неналежну якість продукції, як того вимагає п. 9 Інструкції П-7 Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (va007400-66) .

Крім того, суди не з’ясували відповідність поставленого товару відповідачем в момент його передачі позивачу відповідно до вимог ст. 675 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю, встановленими господарським судом.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті і в залежності від встановленого прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 та рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.