42/163 Про стягнення 24805199,25 грн. - Текст документа

ВАТ “Дніпроенерго» звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства “Енергоринок” про стягнення 24 805 199,25 грн. за поставлену у лютому 2004 року електричну енергію. Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2004 р. (суддя Паламар П. І.) відмовлено у позові ВАТ “Дніпроенерго».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. (судді: Корсак В.А. –головуючий, Авдеєв П. В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго» залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2004 р. –без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ “Дніпроенерго» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. і рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2004 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст. ст. 1, 151 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , та порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , яка визначає порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти згідно з алгоритмом спрямовуються енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії.

Таким чином в Україні діє алгоритм оптового ринку електричної енергії, який являє собою певний порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) ).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушенням останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказана норма закону підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи.

В даному випадку обов’язок доказування не може бути покладено на позивача, оскільки він не володіє даними щодо обсягів фактично виробленої, переданої та спожитої електроенергії, а також даних щодо надходження коштів від енергопостачальників на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та їх використання оптовим постачальником електричної енергії –Державним підприємством “Енергоринок”.

Тобто позивач позбавлений фактичної можливості надання доказів, вказаних судом першої інстанції.

Згідно з ст. 151 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) оптовий постачальник електричної енергії зобов'язаний забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України 12.02.2002 р. N 3-рп/2002 (v003p710-02) у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство “Енергоринок” готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку.

При цьому, зазначеним рішенням встановлено, що “у разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати внутрішні структури..., а в разі необхідності будь-який суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку”.

Отже, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на судовий захист.

Відповідно до ст. 38 ГПК України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, суд першої інстанції вимоги вказаної статті не врахував, необхідні документи і матеріали не витребував. Однак, дотримання встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку має важливе значення для правильного вирішення спору.

Тим самим, в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) , суд не створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Враховуючи, що порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання (алгоритм) встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, тобто встановлюються обов’язкові для всіх учасників оптового ринку електричної енергії принципи розпорядження коштами, що накопичуються на рахунку зі спеціальним режимом використання Державного підприємства “Енергоринок», вказаний орган має бути залучений до участі у справі та доводи останнього повинні бути враховані при вирішені спору.

За таких обставин справи оскаржувані рішення та постанова не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа –направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 151 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) та ст. ст. 43, 33, 38, 43, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2004 р. у справі № 42/163 скасувати.