ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 11/187
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Спеціалізованої державної податкової
відкритому судовому інспекції у м. Києві по роботі з великими
засіданні касаційну платниками податків
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.02.2005 р.
у справі № 11/187
господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної
діяльності “Укрінтеренерго”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Цененко К. С., дов. № 146 від 12.10.2004 р.;
відповідача: Андрійченко В.А., дов. № 23493/9/10-2200 від
08.09.2004 р.;
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 06.07.2005 р., з метою підготовки для
оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду
України, оголошувалась перерва до 10.08.2005 р.
У жовтні 2004 р. Державне підприємство зовнішньоекономічної
діяльності “Укрінтеренерго” (далі –Підприємство) звернулось до
господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків (далі –Інспекція) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0000461604/0 від
10.08.2004 р., яким йому було визначено суму завищення
бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну
суму у розмірі 785 512,55 грн.
Позовні вимоги Підприємство мотивувало тим, що воно правомірно
віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану
вартість суми цього податку у загальному розмірі
785 512,55 грн., сплачені у ціні товару, придбаного у Товариства
з обмеженою відповідальністю “Кносорціум “Енергомашінженірінг”,
оскільки податкові накладні, складені зазначеним товариством,
відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а сам товар фактично оплачено та
отримано. Той факт, що один з попередніх постачальників цього
товару звітував до Державної податкової інспекції у Дарницькому
р-ні м. Києва про відсутність фінансово-господарської
діяльності, а з.07.2003 р. припинив звітувати не є підставою для
зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану
вартість.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2004 р. (суддя
Євсіков О.О.) позовні вимоги Підприємства задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 р. (колегія суддів: Шипко В.В., Нечитайло О.М.,
Мартюк А.І.) рішення господарського суду м. Києва від
25.11.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Підприємство правомірно
віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану
вартість суми цього податку у загальному розмірі 785 512,55
грн., сплачені у ціні товару, придбаного у Товариства з
обмеженою відповідальністю “Кносорціум “Енергомашінженірінг”, на
підставі податкових накладних, складених зазначеним товариством,
оскільки фактично оплатило та одержало товари у цього
товариства, а вказані податкові накладні відповідають вимогам
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду м. Києва від
25.11.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог Підприємству відмовити. Касаційна
скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом при
вирішенні спору було порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому
просить залишити постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.02.2005 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 25.11.2004 р. без змін, а касаційну скаргу
Інспекції –без задоволення. Відзив мотивований тим, що касаційна
скарга Інспекції є необґрунтованою.
У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ,
що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з
державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за
розпорядженням в.о. голови судової палати Вищого господарського
суду України від 06.07.2005 р. справу передано до розгляду Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи та доводи Інспекції і
Підприємства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та
відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню,
враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і надалі –у
редакції, яка була чинною на момент формування Товариством
відповідного податкового кредиту) суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України та
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне
відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на
додану вартість та їх відшкодування у передбачених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
випадках є фактична сплата цих сум до Державного
бюджету України.
Тобто, положеннями Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий зв'язок між сплатою,
надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану
вартість та їх відшкодуванням.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що право на бюджетне відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість
до Державного бюджету України, а не з факту існування
зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару або з факту
сплати такого податку в ціні товару.
Господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір,
наведеного не врахували, та в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, не дали оцінки акту № 530/16-4/19480600 від
10.08.2004 р., на підставі якого було прийнято податкове
повідомлення-рішення, яке є предметом спору, з якого вбачається,
що один з попередніх постачальників товару (Приватне
підприємство “Юнік”) звітував до Державної податкової інспекції
у Дарницькому р-ні м. Києва про відсутність фінансово-
господарської діяльності, а з.07.2003 р. припинив звітувати, та
не з'ясували факту фактичної надмірної сплати податку на додану
вартість до Державного бюджету України по операціях з
відповідним товаром.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовід носин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення господарського
суду м. Києва від 25.11.2004 р. та постанова Київського
апеляційного господарського суду від 09.02.2005 підлягають
скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
всебічно та повно встановити обставини справи в їх сукупності та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р. у
справі № 11/187 господарського суду м. Києва задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від
25.11.2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський