ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 11/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грек Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Курганський Г.М., Гуз І.К.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2005р.
у справі № 11/137 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смольний
Буян”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Смольний Буян”
звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
від 09.07.2004р. № 826/23-4/31514892.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2004р. (суддя
О.О.Євсіков), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 03.02.2005р. (судді:
В.М.Коваленко, О.В.Вербицька, М.М.Малетич), позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Смольний Буян”
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
від 09.07.2004р. № 826/23-4/31514892.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду м. Києва від 02.12.2004р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2005р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені
позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва мотивує тим, що господарським
судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано
норми матеріального права, а саме: п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п.
7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі його представника у судовому засіданні.
Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін,
які з’явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
підлягає задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем за
період листопад 2003р., про що 09.07.2004р. було складено акт.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 09.07.2004р. № 826/23-4/31514892, яким
виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість у розмірі 166400,00 грн.
Також господарським судом встановлено:
- 03.10.2004р. між позивачем та Товариством з обмеженою
відповідальністю “ПромТехІмпЕкс” укладено договір постачання №
03/10, відповідно до якого Товариство з обмеженою
відповідальністю “ПромТехІмпЕкс” прийняло на себе обов'язок
поставити та передати у власність позивачу біологічно активні
добавки “Еректіум форте” відповідно до специфікацій в кількості
8000 шт. на загальну суму 848000,00 грн., в т. ч. податок на
додану вартість - 166400,00 грн. Товариством з обмеженою
відповідальністю “ПромТехІмпЕкс” виписано позивачу податкову
накладну від 06.10.2003р. № 4
- Позивач платіжним дорученням від 26.11.2003р. № 582 оплатив
отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю
“ПромТехІмпЕкс” товар на підставі договору постачання № 03/10.
- Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Українська промислова експортна компанія” укладено договір
комісії від 06.10.2003 р. № 06/10, відповідно до якого позивач
доручив Товариству “Українська промислова експортна компанія”
вчинити від імені позивача угоду з продажу біологічно активних
добавок “Еректіум форте” за межі України. Згідно специфікації
від 06.10.2003 р. № 1 та акту прийому-передачі від 06.10.2003 р.
№ 1 позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю
“Українська промислова експортна компанія” на комісію біологічно
активні добавки “Еректіум форте” в кількості 8000 упаковок на
загальну суму 848000,00 грн.
- рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2004
р. по справі № 2-1211/04р. визнано недійсними з моменту
реєстрації статут та свідоцтво платника податку на додану
вартість Приватного підприємства “Інтер'єр і Ко” (постачальника
позивача по другому ланцюгу).
Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у редакції, що існувала на час
виникнення відповідних правовідносин, у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до ч. 2 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Як випливає з приписів вищенаведених правових норм, доказом щодо
наявності та правомірності визначення суми бюджетного
відшкодування є декларація.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
визначені ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування надається
протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання
розрахунку експортного відшкодування. У разі коли платник
податку не подає розрахунок експортного відшкодування у
встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми
такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань
такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів.
Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом
з декларацією за відповідний звітний період.
Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції
з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається
разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм,
для одержання експортного відшкодування платник податків
зобов’язаний подати декларацією, розрахунок експортного
відшкодування, митну декларацію, копії платіжних доручень,
завірених банком, про перерахування платником податків на
користь іншого платника податків коштів в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на
ціну такого придбання. Проте, в матеріалах справи такі документи
відсутні. Отже, господарським судом порушено ст. ст. 32, 34, 36,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки доказів.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2004р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2005р. у справі № 11/137 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.