ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 10/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
обласного комунального підприємства теплового господарства
“Миргородтеплоенерго” на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 23.02.2005 року у справі №
10/202 за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Полтавського
обласного комунального виробничого підприємства теплового
господарства “Полтаватеплоенерго” та обласного комунального
підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року дочірня компанія “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до
господарського суду Полтавської області з позовом до
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства “Полтаватеплоенерго” про стягнення
43395,60 грн. основного боргу, 3038 грн. пені, з урахуванням
уточнених вимог, 27662,68 грн. інфляційних збитків, 7791,72 грн.
3 % річних, 3037,69 грн. штрафу, посилаючись на невиконання
відповідачем своїх зобов’язань по оплаті природного газу,
поставленого протягом 2001-2002 років.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2004
року до участі у справі залучено в якості відповідача обласне
комунальне підприємство теплового господарства
“Миргородтеплоенерго”, яке є правонаступником майнових прав і
обов’язків обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства “Полтаватеплоенерго”.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2004
року з обласного комунального підприємства теплового
господарства “Миргородтеплоенерго” на користь позивача стягнуто
3038 грн. пені, 27662,68 грн. інфляційних збитків, 7791,72 грн.
3 % річних, 743,40 грн. державного мита, а в іншій частині
позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 23.02.2005 року рішення місцевого суду змінено, позов
задоволено частково, стягнуто з обласного комунального
підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” на
користь позивача 3038 грн. пені, 27662,68 грн. інфляційних
збитків, 7791,72 грн. 3 % річних та судові витрати.
Припинено провадження у справі в частині стягнення основного
боргу в розмірі 43395,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі обласне комунальне підприємство теплового
господарства “Миргородтеплоенерго” просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду в повному обсязі, а рішення
суду першої інстанції –в частині нарахування пені, інфляційних
та 3 % річних і припинити провадження у справі в цій частині,
вказуючи на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні оголошено перерву до 10.08.2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення
проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, на підставі договору № 4/2001Т від
15.01.2001 року позивач поставив протягом 2001-2002 років
Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству
теплового господарства “Полтаватеплоенерго” (філії обласного
комунального підприємства теплового господарства
“Миргородтеплоенерго”) газ на суму 9617800,44 грн., за який
відповідач розрахувався частково. Станом на 1.07.2004 року
заборгованість складала 43395,60 грн., яка погашена на час
прийняття рішення. Утворене внаслідок реорганізації у 2004 році
обласне комунальне підприємство теплового господарства
“Миргородтеплоенерго” є правонаступником прав і обов’язків
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства “Полтаватеплоенерго” в цій частині.
Приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення пені,
інфляційних збитків та 3 % річних, попередні судові інстанції
обґрунтували судові висновки нормами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, прийнятого 16.01.2003 року, який набрав чинності з
1.01.2004 року.
При цьому, суд послався на те, що ст. 214 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з прийняттям нового Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, втратила чинність.
Проте, із застосуванням судом норм Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
погодитись не можна.
Спірні правовідносини сторін виникли в період 2001-2002 років,
внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань
по оплаті отриманого газу.
Актом цивільного законодавства, який регулює ці відносини,
враховуючи дію актів цивільного законодавства в часі, є
Цивільний кодекс УРСР, який втратив чинність з 1.01.2004 року.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом
цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт
цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків,
що виникли з моменту набрання ним чинності.
При розгляді справи судом не встановлено виникнення прав та
обов’язків у сторін після набрання чинності Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Виникнення спору в суді з приводу невиконання зобов’язань у
правовідносинах, які регулювались Цивільним кодексом УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, після прийняття нового акту цивільного
законодавства, не є підставою для застосування цього
законодавства при вирішенні спору.
Отже, судами попередніх інстанцій помилково застосовані до
спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позов до
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства “Полтаватеплоенерго”. Судом до участі у
справі залучено другого відповідача –обласне комунальне
підприємство теплового господарства “Миргородтеплоенерго”
Статтею 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, якщо у справі беруть участь кілька
відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо
кожного з них.
В порушення даної норми процесуального права, при прийнятті
судових рішень попередніми судовими інстанціями не вказано, як
вирішено спір щодо Полтавського обласного комунального
виробничого підприємства теплового господарства
“Полтаватеплоенерго”.
Крім того, припинивши провадження у справі в частині стягнення
основного боргу, суд не вирішив спору по суті в даній частині,
чим допустив порушення прав позивача, обмеживши його
конституційне право на звернення до суду за захистом порушених,
на його думку, прав.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна
визнати законним, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з
нормами матеріального і процесуального права, фактичними
обставинами та наявними матеріалам справи, а тому вони
підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
з'ясувати дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи
відповідача про те, що заборгованість виникла внаслідок
прострочення населенням сплати комунальних послуг відповідачу,
оскільки останній забезпечує населення тепловою енергією і, в
залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу обласного комунального підприємства теплового
господарства “Миргородтеплоенерго” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2004
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 23.02.2005 року у справі № 10/202
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.