ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 9/91
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Панової І.Ю.
розглянувши ВАТ “Дніпроенерго”
матеріали
касаційної скарги
на постанову від 31.01.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/91 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ВАТ “Дніпроенерго”
до Дніпропетровського міського комунального
підприємства теплових мереж
“Дніпротепломережа”
Про стягнення 9 028 746 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Копитов І.В., довір.;
Кочеванов І.В., довір.;
від відповідача –Ткаченко Р.А., довір.;
Бесідська Л.І., довір.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Дніпроенерго” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до
Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових
мереж “Дніпротепломережа” (далі – ДКП “Дніпротепломережа”) про
стягнення 9 028 746 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.07.2004 р. (суддя Подобєд І.М.) припинено провадження у
справі в частині позовних вимог на суму 1 841 832, 95 грн., в
решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.01.2005 р. (судді: Швець В.В. —головуючий, Сизько І.А.,
Тищик І.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 01.07.2004 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу
ВАТ “Дніпроенерго” –без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Дніпроенерго”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. та прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст.
151, 161, 203, 212 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до договору № 15 від 04.10.2002 р., укладеного між
позивачем та відповідачем, (далі –Договір) останній здійснює
транспортування теплової енергії, яка належить позивачу, у
вигляді гарячої води від позивача до споживачів, а позивач
оплачує надані відповідачем послуги з транспортування теплової
енергії.
Згідно п. 3.2.7 Договору відповідач зобов’язався забезпечити
втрати теплової енергії по довжині трубопроводів не вище
нормативної величини, а у випадку понаднормативних втрат
теплової енергії по довжині його трубопроводів він несе
відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих тим
самим позивачу (п. 7.1.5 Договору).
Як встановлено судом першої інстанції, нормативні втрати
теплової енергії у період з.10.2002 р. по червень 2003 р.,
жовтень 2003 р. становлять 108 306,69 Гкал, а понаднормативні
–81 749,25 Гкал.
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків,
спричинених понаднормативними втратами теплової енергії, у сумі
7 186 913,05 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних
вимог).
Відповідно до порядку відшкодування збитків за понаднормативні
втрати теплової енергії, встановленого п. 4 додаткової угоди № 4
від 11.09.2003 р. до Договору, витрати, пов’язані з
понаднормативними втратами відшкодовуються відповідачем позивачу
по фактичній собівартості теплової енергії на підставі
двосторонніх актів, складених за встановленою формою.
Окрім того, після затвердження середньорічних витоків мережної
води і втрат тепла від охолодження води по довжині в
магістральних теплових мережах діаметром 1000 мм і надання
відповідачем розрахункових нормативних втрат в теплових мережах
діаметром менше 1000 мм сторони здійснюють перерахунок вартості
транспортування теплової енергії за весь період дії Договору, з
дати його підписання, та підписують підсумкові “Акт про
кількість теплової енергії, відпущеної ВАТ “Дніпроенерго” ДКП
“Дніпротепломережа” для транспортування” та “Акт про
понаднормативні втрати теплової енергії в мережах ДКП
“Дніпротепломережа” при транспортуванні теплової енергії
споживачам”, які є первинними документами для остаточного
проведення взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем (п.
6.9 Договору).
Отже, розмір понаднормативних втрат теплової енергії залежить
від понаднормативних втрат мережної води, від втрат теплової
енергії від охолодження води по довжині в магістральних теплових
мережах діаметром 1000 мм, а також від нормативних втрат в
теплових мережах діаметром менше 1000 мм.
Як встановлено судом першої інстанції, “Акт про понаднормативні
втрати теплової енергії в мережах ДКП “Дніпротепломережа” при
транспортуванні теплової енергії споживачам” відповідачем
підписаний не був.
Разом з тим, судами встановлено, що одна частина втрат теплової
енергії, що втрачена при транспортуванні до споживачів, є
втратами в мережах позивача, а друга частина втрат теплової
енергії є однією з складових частин нормативних втрат.
Також суди встановили, що певні втрати теплової енергії
відбулися за межами балансової належності відповідача (в
техпідпіллях будинків, на горищах та нежитлових приміщеннях), що
не заперечує позивач.
При цьому, позивач не надав суду доказів порушення відповідачем
умов експлуатації належних йому теплових мереж або умов
договору, внаслідок яких відбулися будь-які втрати теплової
енергії, як нормативні, так і понаднормативні.
На підставі чого суди дійшли правомірного висновку щодо відмови
позивачеві в позові у зв’язку з недоведеністю факту
понаднормативних втрат теплової енергії по довжині трубопроводу
відповідача та вірно застосували положення ч. 1 ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,
відповідно до яких суд касаційної інстанції позбавлений права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, а також вирішувати питання про перевагу одних
доказів над іншими або додатково перевіряти докази (ст.ст. 111-
5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), доводи касаційної скарги щодо
аналізу наявних у справі доказів, посилання на невідповідність
висновків суду обставинам справи, вимоги щодо надання певним
доказам переваги, тобто спростування обставин справи,
встановлених попередніми судовими інстанціями, не можуть бути
прийняті колегією суддів до уваги.
Враховуючи встановлені попередніми судовими інстанціями
обставини справи, суд касаційної інстанції вважає, що винесені у
справі судові рішення відповідають нормам матеріального та
процесуального права, у зв’язку з чим є законними та
обґрунтованими, тому підлягають залишенню без змін.
Беручи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 33, 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго” залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.01.2005 р. у справі № 9/91 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Н.Г. Ткаченко
І.Ю. Панова