Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. - головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Кооперативного підприємства “Беркут” Яремчанської райспоживспілки на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 року у справі № 14/55 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКС”, м. Івано-Франківськ, до Кооперативного підприємства “Беркут”, с. Яблуниця, Яремчанської міської Ради Івано-Франківської області,

про стягнення 27 481 грн. 40 коп. ,

за участю представників:

ТОВ “ДКС” –Дубини В.М. –директор;

КП “Беркут” –Маланюка О.Я. (дов. № 15 від 03.10.2005 р.),

В С Т А Н О В И В:

У березні 2004 року позивачем - ТОВ “ДКС” подано до господарського суду позов до відповідача - КП “Беркут” Яремчанської райспоживспілки про стягнення заборгованості за виконані роботи по ремонту та реконструкції комплексу відпочинку “Беркут”.

Вказував, що між ним та відповідачем 29.11.2002 р. був укладений договір № 8/11-Р на створення системи теплопостачання, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Зазначав, що ним, позивачем, були виконані роботи на суму 137 292 грн. 60 коп. , відповідачем оплачено 112 000 грн.

Посилаючись на неналежне виконання умов договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт, позивач просив понукати відповідача підписати акт виконаних робіт та стягнути з відповідача 25 292 грн. 60 коп. –основного боргу, 1 746 грн. 22 коп. пені., 442 грн. 58 коп. –3% річних, всього 27 481 грн. 40 коп.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2004 року (суддя Булка В.І.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Кооперативного підприємства “Беркут” Яремчанської райспоживспілки на користь ТОВ “ДКС” 27 481 грн. 40 коп. заборгованості, 274 грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита., та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване порушенням відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 року (колегія суддів у складі: Новосад Д. - головуючий, Михалюк О., Мельник Г.) рішення залишено без змін з тих же мотивів.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постанову з підстав їх невідповідності до вимог норм матеріального та процесуального законодавства, посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2004 р. у справі № 13/54, яким договір № 8/11-Р від 29.11.2002 р., укладений між ТОВ “ДКС” та КП “Беркут”, визнано недійсним, та відмовити ТОВ “ДКС” у позові.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення –до скасування, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами контракту № 8/11-р від 29.11.2002 року на виконання робіт, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до умов договору ТОВ “ДКС” прийняв на себе зобов’язання по виконанню будівельно-ремонтних робіт на базі відпочинку “Беркут”

Відповідно до п. 3.1 договору за виконану продукцію замовник (КП “Беркут”) перераховує виконавцю у відповідності з кошторисом 130 243 грн. 22 коп. , оплата проводиться поетапно, на підставі оформленого акту здавання-приймання продукції із заліком розміру виплаченого авансу (п. 2.5 договору).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором підряду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення ст. 342 ЦК УРСР (1540-06) , не приймає виконані підрядчиком роботи та порушує зобов’язання щодо своєчасної оплати робіт.

З наведеними висновками погодився і суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов них з порушеннями вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) без повного та всебічного з’ясування всіх суттєвих обставин справи, що мають значення для її вирішення.

Як вбачається з доданого до касаційної скарги рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2005 року у справі № 13/54, яким задоволено позов КП “Беркут” про визнання недійсним договору від 29.11.2002 р. № 8/11-р. Постановлено стягнути з ТОВ “ДКС” на користь КП “Беркут” 112 000 грн. та судові витрати.

Таким чином, попередніми судовими інстанціями належним чином не перевірено рішення Господарського суду Івано-Франківської області та не вирішено питання про застосування ст. 35 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спору) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріалах справи наявне клопотання КП “Беркут”

(а.с. 91, 92)

про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Івано-Франківської області справи № 13/54, за позовом КП “Беркут” до ТОВ “ДКС” про визнання спірного договору недійсним та стягнення 112 000 грн.

Попередніми інстанціями, в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) , клопотання відповідача залишені поза увагою.

З огляду на викладене, постановлені у справі рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, не можна визнати законними та обґрунтованими, прийнятими у відповідності із фактичними обставинами справи та наявними матеріалами справи, нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають до скасування з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому вирішенні справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов”язки сторін, перевірити доводи та заперечення сторін, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що застосовуються до врегулювання спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кооперативного підприємства “Беркут” Яремчанської райспоживспілки задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 року у справі № 14/55 скасувати.

Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд