ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 5/3002-9/411
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
на рішення районі м. Львова
від Господарського суду Львівської області
07.12.2004р.
та постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 21.03.2005р.
у справі № 5/3002-9/411
господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Львів-Юрсервіс”
до Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників
- позивача: не з’явився
- відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду від 07.12.2004р. (суддя
Данко Л.С.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 21.03.2005р. (колегія
суддів в складі: головуючого –судді Дубник О.П. , суддів
Бобеляка О.М., Орищин Г.В.) позов задоволено повністю.
Постановлено визнати недійсними податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від
01.10.2004р. № 0006412320/0/23-2/20196, яким Товариству з
обмеженою відповідальністю “Львів-Юрсервіс” визначено податкове
зобов’язання по єдиному податку в розмірі 119 100 грн., в т.ч.
основний платіж –79 400 грн., штрафні санкції –39 700 грн., та
податкове повідомлення-рішення від 01.10.2004р. № 0005182333/0/4-
23-6/30162775/20240, яким Товариству з обмеженою
відповідальністю “Львів-Юрсервіс” визначено податкове
зобов’язання у вигляді фінансової санкції в розмірі 26 858, 40
грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Стягнути з
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів-Юрсервіс”
державне мито в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат за інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2005р. та
рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р.
повністю, та прийняти нове рішення, яким залишити в силі
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова від 01.10.2004р. № 2927/04-15-
0/32262391, посилаючись на порушення судом норм матеріального
права та неповне з’ясування обставин справи, а саме –п. 1 Указу
Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, п. п.
2.8, 2.9 “Положення про ведення касових операцій у національній
валюті України”, затвердженого постановою Правління НБУ від
19.02.2001р. ( z0237-01 ) (z0237-01)
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі перегляду
справи в касаційній інстанції та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідачем, в період з 02.08.2004р. по 28.09.2004р. проведено
перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт від
28.09.2004р. № 306/23-2/30162775 про результати комплексної
планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001р.
по 01.07.2004р. Перевіркою встановлено заниження позивачем
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за
2002р. на загальну суму 794 300 грн. та перевищення
встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 13 429, 20
грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2004р. №
0006412320/0/23-2/20196, яким позивачу визначено податкове
зобов’язання по єдиному податку в розмірі 119 100 грн., в т.ч.
основний платіж –79 400 грн., штрафні санкції –39 700 грн., та
податкове повідомлення-рішення від 01.10.2004р. № 0005182333/0/4-
23-6/30162775/20240, яким позивачу визначено податкове
зобов’язання у вигляді фінансової санкції в розмірі 26 858, 40
грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Рішення місцевого господарського суду, залишене без змін
постановою апеляційного господарського суду, мотивоване тим, що
в п. 2.1 акту перевірки зазначено, що відповідно до п. 1 Указу
Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької
діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за
здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт,
послуг). Відповідачем зроблено висновок, що позивачем, в
порушення п. 1,4 зазначеного Указу ( 727/98 ) (727/98)
, не включено до
бази обкладення єдиним податком у Розрахунку сплати єдиного
податку суб’єктом малого підприємництва за ІІІ квартал 2002р.
дивіденди на суму 749 300 грн., а також не враховані, для
обкладення єдиним податком, надходження у вигляді поворотної
фінансової допомоги, наданої позивачу Закритим акціонерним
товариством “СК “ІНПРО” в розмірі 45 000 грн.
Проаналізувавши вказані норми Указу місцевий господарський суд
прийшов до висновку що включення відповідачем до бази обкладення
єдиним податком позареалізаційних доходів (дивідендів) та
надходжень, отриманих на розрахунковий рахунок у вигляді
поворотної фінансової допомоги –неправомірне, оскільки такі
доходи та надходження не підпадають під визначення об’єкта
оподаткування єдиним податком, яке наведено в Указі Президента
України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
. Суб’єкти малого
підприємництва для обкладання єдиним податком повинні
враховувати тільки надходження від продажу продукції (товарів,
робіт, послуг). Включення відповідачем до об’єкту оподаткування
позареалізаційних доходів (дивідендів) та надходжень, отриманих
на розрахунковий рахунок у вигляді поворотної фінансової
допомоги фактично є розширенням податкової бази, що суперечить
ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1 Закону України
“Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
та п. п. 1, 3, 4 Указу
Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
.
З вказаними доводами погодився і суд апеляційної інстанції.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 01.10.2004р.
№ 0005182333/0/4-23-6/30162775/20240, місцевий господарський суд
зазначив, що висновок відповідача про перевищення позивачем
ліміту залишку готівки в касі не відповідає фактичним обставинам
справи та суперечить чинному законодавству. Так, підставою
застосування п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №
436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
повинно бути встановлення
розміру готівки в касі та факт перевищення цього ліміту.
Відповідно до п. 1 “Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
ліміт залишку
готівки в касі –це граничний розмір готівки, що може залишатися
в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється
установою банку. Отже, залишком готівки в касі може бути
виключно фактичне знаходження готівки в касі підприємства на
кінець робочого дня у вигляді банкнот та монет НБУ, але у
жодному разі не будь-яке віртуальне знаходження готівки
внаслідок нібито не видачі готівки. Відповідно до матеріалів
перевірки відповідач інвентаризацію каси позивача не проводив,
твердження позивача з приводу своєчасної видачі готівкових
коштів по платіжних відомостях на виплату заробітної плати
відповідними доказами не спростував. Висновок відповідача про
порушення позивачем вимог п. п. 2.8, 2.9 “Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
фактично ґрунтується лише на припущеннях такого порушення.
Львівський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін
рішення місцевого господарського суду, в своїй постанові
зазначив, що позареалізаційні доходи (дивіденди) та надходження,
отримані на розрахунковий рахунок у вигляді поворотної
фінансової допомоги не підпадають під визначення об’єкту
оподаткування податком, наведеного в Указі Президента України
“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
. Твердження
відповідача про порушення позивачем вимог п. п. 2.8, 2.9
“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
ґрунтується лише на припущеннях такого
порушення і не підтверджується первинними документами та
фактичними обставинами справи.
Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що штрафні
санкції за перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі,
не є податковим зобов’язанням, та не можуть застосовуватись та
стягуватись за процедурою, передбачено Законом України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, як це зазначено в
оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 01.10.2004р. №
0006412320/0/23-2/20196, оскільки штрафні санкції за вказане
порушення підлягають застосуванню та стягненню в і іншому
порядку, визначеному відповідними нормативними актами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
відповідно до ст. 3 Указу Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
об’єктом оподаткування є сума виручки
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком
акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до
складу єдиного податку, у випадку обрання суб’єктом
підприємницької діяльності, що перейшов на спрощену систему
оподаткування, ставки у розмірі 10 відсотків.
Відповідно до ст. 1 цього Указу ( 727/98 ) (727/98)
виручкою від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума,
фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з
продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Вказаними правовими нормами чітко визначено підстави для
віднесення сум, отриманих суб’єктами підприємницької діяльності,
до об’єкту оподаткування. Позареалізаційні доходи (дивіденди) та
надходження, отримані на розрахунковий рахунок у вигляді
поворотної фінансової допомоги до них не відносяться, оскільки
не є виручкою.
Вищий господарський суд України також погоджується з доводами
попередніх судових інстанцій стосовно того, що порушення
позивачем вимог п. п. 2.8, 2.9 “Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
ґрунтується лише на припущеннях такого порушення і не
підтверджується фактичними обставинами справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
тому на думку Вищого господарського суду України, судами
попередніх інстанцій винесені вірні рішення про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень.
Також, Вищий господарський суд України зазначає, що
відповідальність за перевищення ліміту залишку готівки в касі
передбачена ст. 1 Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
від 12.06.1995р. № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
, штрафні санкції,
передбачені цим Указом, застосовуються органами державної
податкової служби на підставі матеріалів проведених ними
перевірок. А відтак визначення штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки податковим повідомленням-
рішенням, в разі наявності такого порушення відповідно до
зазначеного Указу ( 436/95 ) (436/95)
, не є самостійною підставою для
визнання його недійсним повністю.
Крім того, в своїй касаційній скарзі відповідач просить залишити
в силі податкове повідомлення-рішення № 2927/04-15-0/32262391
від 01.10.2004р., хоча оспорювані податкові повідомлення-рішення
мають інші реквізити, а податкове повідомлення-рішення № 2927/04-
15-0/32262391 від 01.10.2004р. не було предметом спору в справі
№ 5/3002-9/411.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
проаналізувавши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права відповідно до вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначає, що правові підстави для скасування
рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р.
та постанови Львівського апеляційного господарського суду від
21.03.2005р., а також для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова,
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2005р. та
рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р.
у справі № 5/3002-9/411 Господарського суду Львівської області
–без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і К.Грейц
Г. Мачульський