ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 2-7/12578-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні у м. Сімферополі
касаційну скаргу Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.02.2005 р.
у справі № 2-7/12578-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Нафта-К”
до 1) Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі
Автономної Республіки Крим,
2) Управління Державного казначейства
України в Автономній Республіці Крим
Про визнання недійсними рішень, податкових повідомлень-рішень
та стягнення 66 260,57 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: —не з'явились;
відповідача 1: — не з'явились;
відповідача 2: — не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальність “Нафта-
К” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до Держаної податкової
інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі
–Інспекція) та Управління Державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим (далі – Управління) про визнання
недійсними рішень Інспекції № 592-22-1-24497672/1601 від
23.03.2001 р., № 523/22-1-24497672/3877 від 19.06.2001 р., №
2232/22-1-24497672/10717 від 21.11.2001 р., № 2711-22-1-
24497672/2110 від 24.12.2001 р. та 584-23-5-2447672/2665 віл
06.03.2002 р., податкових повідомлень-рішень Інспекції №
0000352201/0 від 24.12.2001 р., № 0106402301/0-2776/23-2 від
06.03. 2002 р. та № 0119302301/0 від 14.08.2002 р. (якими до
Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді
пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті) та
про стягнення з Державного бюджету України помилково сплаченої
по деяким з наведених актів пені у сумі 66 260,57 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно правомірно
зменшило дебіторську заборгованість нерезидента –турецької фірми
“Ege Kimya Sanayi ve Tic. Ltd Sti.” на суму 106 400,00 німецьких
марок (47 679,83 доларів США), оскільки не здійснило на його
адресу експорту 40 тон двоокису титану (що встановлено
господарським судом Автономної Республіки Крим у рішенні від 04-
09.12.2003 р. у справі № 2-23/15419-2003, яке залишено без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 р. та постановою Вищого господарського суду
України від 15.07.2004 р.), а тому відповідальність за
ненадходження відповідної валютної виручки за цей товар у
вигляді пені застосована Інспекцією неправомірно, а помилково
сплачена відповідна пеня підлягає поверненню з Державного
бюджету України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.11.2004-29.11.2004 р. (суддя Дугаренко О.В.) позовні вимоги
Товариства задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.02.2005 р. (колегія суддів: Шевченко Н.М., Градова О.Г.,
Фенько Т.П.) рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 02.11.2004-29.11.2004 р. змінено: позовні вимоги
Товариства задоволено у частині визнання недійсними рішень
Інспекції № 2232/22-1-24497672/10717 від 21.11.2001 р., № 2711-
22-1-24497672/2110 від 24.12.2001 р. та 584-23-5-2447672/2665
віл 06.03.2002 р., податкових повідомлень-рішень Інспекції №
0000352201/0 від 24.12.2001 р., № 0106402301/0-2776/23-2 від
06.03. 2002 р. та № 0119302301/0 від 14.08.2002 р. та у частині
стягнення зайво сплаченої пені у сумі 21 977,55 грн.; в
задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству відмовлено.
Вказані судові акти мотивовані тим, що факт відсутності поставки
(експорту) Товариством 40 тон двоокису титану нерезиденту
–турецькій фірмі “Ege Kimya Sanayi ve Tic. Ltd Sti.” на суму
106 400,00 німецьких марок (47 679,83 доларів США) встановлений
господарським судом Автономної Республіки Крим у рішенні від 04-
09.12.2003 р. у справі № 2-23/15419-2003, яке набрало законної
сили, який, в обґрунтування своїх висновків послався на рішення
арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2001 р. у
справі № 2-11/4169-2001, яке також набрало законної сили. Проте
апеляційний господарський суд, змінюючи рішення господарського
суду першої інстанції, зазначив, що позовні вимоги про визнання
недійсними рішень Інспекції № 592-22-1-24497672/1601 від
23.03.2001 р. та № 523/22-1-24497672/3877 від 19.06.2001 р. та
про стягнення зайво сплаченої на їх підставі Товариством пені у
сумі 44 283,02 грн. пред'явлено з пропуском строку позовної
давності.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог
Товариства у частині визнання недійсними її рішень. Касаційна
скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом при
вирішенні спору було порушено ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п.
15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
, ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п. 23 ст. 1, ст.
46 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, Положення про вантажну
митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України № 574 від 09.06.1997 р. ( 574-97-п ) (574-97-п)
Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому
просить постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.02.2005 р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Інспекції –без задоволення. Відзив мотивований тим, що постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.02.2005 р. прийнята у повній відповідності до вимог
законодавства України.
Управління не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не
перешкоджає касаційному перегляду рішення місцевого
господарського суду, що оскаржується.
У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ,
що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з
державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за
розпорядженням голови судової палати Вищого господарського суду
України від 10.08.2005 р. справу передано до розгляду Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи Інспекції і Товариства, викладені, відповідно, у
касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним
постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню,
враховуючи наступне.
Відповідно частини першої до ст. 1 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка
резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні
рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в
разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з
моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності.
Згідно з частиною першою ст. 4 вказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2
цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції)
в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
Законодавство України не дає правового визначення терміну
“валютна виручка”, проте містить визначення споріднених понять.
Зокрема, в абзаці п'ятому ст. 1 Указу Президента України від
28.06.1999 № 746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької
діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за
здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт,
послуг).
Виходячи із наведеного визначення поняття “виручка від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)”, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових
коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично
реалізовану (поставлену) суб'єктом господарювання –резидентом
продукцію (роботи, послуги).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що підставою для застосування передбачених частиною
першою ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
санкцій є незарахування
виручки у іноземній валюті за фактично реалізовану (поставлену)
резидентом продукцію (роботи, послуги).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується (зокрема, рішеннями
арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2001 р. у
справі № 2-11/4169-2001 та господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04-09.12.2003 р. у справі № 2-23/15419-2003,
які набрали законної сили), що фактична поставка Товариством
продукції –40 тон двоокису титану нерезиденту –турецькій фірмі
“Ege Kimya Sanayi ve Tic. Ltd Sti.” на суму 106 400,00 німецьких
марок (47 679,83 доларів США) не відбулась, а тому у Інспекції
відсутні підстави для застосування до Товариства санкцій,
передбачених частиною першою ст. 4 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Що ж стосується доводів Інспекції про порушення апеляційним
господарським судом п. 15 ст. 4 Декрету Кабінетів Міністрів
України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, відповідно до якого
податкові інспекції звільнені від витрат з оплати державного
мита, то колегія суддів Вищого господарського суду України
відмічає, що у зазначеній нормі йдеться про звільненні від
сплати державного мита у випадках звернення податкових інспекцій
до господарського суду з позовами, а не у випадках розподілу
відповідних витрат згідно з вимогами частини четвертої ст. 49
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у якій вказано, що стороні, на користь
якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за
рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона
звільнена від сплати державного мита.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.02.2005 р. ґрунтується на всебічному,
повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків апеляційного господарського, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.02.2005 р. у справі № 2-
7/12578-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення, а зазначену постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський