ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 2-23/54-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Євпаторійської ОДПІ
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 04.04.2005 р.
у справі господарського суду АР Крим
за позовом Дитячого санаторно-оздоровчого центру “Маяк”
Санаторно-курортного обєднання Всеукраїнської
профспілки працівників органів Державного
податкової служби
до Євпаторійської ОДПІ
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явились,
відповідача: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13.01.2005 господарського суду АР Крим позов
задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської
ОДПІ від 20.09.2004 № 0000622200/0.
Стягнуто з Євпаторійської ОДПІ на користь Дитячого санаторно-
оздоровчого центру “Маяк” санаторно-курортного об’єднання
Всеукраїнської профспілки працівників органів державної
податкової служби 203 грн. судових витрат.
Постановою від 04.04.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Євпаторійська ОДПІ
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, оскільки останні не відповідають
нормам матеріального права, зокрема, ст. 4 Закону України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі –ЗУ № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
)
та ст. 17 Указу Президента України “Про запровадження режиму
жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних
витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету
і запобігання фінансовій кризі” № 41/98 від 21.01.1998 ( 41/98 ) (41/98)
(далі –Указ № 51/98 ( 41/98 ) (41/98)
).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з
наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі Євпаторійською ОДПІ проведено позапланову
документальну перевірку Дитячого санаторно-оздоровчого центру
“Маяк” санаторно-курортного об’єднання Всеукраїнської профспілки
працівників органів державної податкової служби з питань
дотримання вимог валютного законодавства при виконанні
зовнішньоекономічного договору № 34 від 28.02.2003, укладеного з
нерезидентом АНО “Кримкурорт”.
За результатами перевірки складено акт від 16.09.2004 № 92/23-4-
24861735, згідно якого позивачем допущено порушення ст. 17 Указу
№ 41/98 ( 41/98 ) (41/98)
та ст. 1 ЗУ № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, яке
полягало в недотримання 90-денного терміну при розрахунках з
нерезидентом за путівки в сумі 17280 грн.
На підставі зазначеного вище акту ОДПІ прийнято податкове
повідомлення-рішення від 20.09.2004 № 0000622200/0, яким
позивачу визначено пеню за порушення строків розрахунків по
експортно-імпортним операціям в сумі 3006,72 грн.
Судами також з’ясовано, що у зовнішньоекономічному договорі № 34
від 28.02.2003 як форму розрахунків між сторонами передбачено
національну валюту України –гривню.
Приймаючи рішення у даній справі, суди правомірно виходили з
того, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
та ст. 1 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
іноземною валютою є валюта
готівкою, грошові знаки, що знаходяться в обігу і є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а
тому валюта України для її резидентів не є іноземною.
Закон України № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
регулює відносини, що
виникають між резидентами і нерезидентами щодо розрахунків
виключно в іноземній валюті.
Зі змісту ст. 17 Указу ( 41/98 ) (41/98)
вбачається, що Указ ( 41/98 ) (41/98)
фактично розширює сферу дії Закону, що не допускається, оскільки
підзаконний акт не може ні змінювати, ні доповнювати, ні
скасовувати Закон. Принцип верховенства закону діалектично
поєднаний з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Згідно з діючим законодавством України укази Президента України
є підзаконними актами і не можуть вносити будь-які зміни,
доповнення, або змінювати закон, якщо указ суперечить закону,
підлягає застосуванню закон.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає обгрунтованим висновок попередніх судових
інстанцій, що нарахування відповідачем позивачу пені у сфері ЗЕД
не засновано на нормах матеріального права.
Крім того, судами правомірно зазначено, що ДПІ безпідставно
визначено спірну пеню, як податкове зобов’язання, оскільки це
суперечить ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
та ЗУ “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству,
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 04.04.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи № 2-23/54-2005 залишити без змін.
Головуючий В.Божок
Судді: Т.Костенко
Г.Коробенко