ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2005 Справа N 1/327
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у м.
Миколаєві
касаційної скарги (далі –ДПІ у м. Миколаєві)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р.
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом приватного підприємства “Нафтопродукти і реалізація”
до ДПІ у м. Миколаєві
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: Колбухова О.С. –дов. від 24.01.05р. № 869/9/10-016
відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
10.03.2005р., залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 26.04.2005р., позовні
вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Миколаєві від 05.10.2004р. № 0000762301/3 визнано недійсним,
оскільки відповідачем не доведено, що ціни придбання і
реалізації ПММ пов'язаній особі є нижчими, ніж звичайні ціни.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить
їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. При
цьому скарга не містить посилань на порушення або неправильне
застосування судами норм матеріального чи процесуального права,
а зводиться лише до переліку обставин справи з посиланням на
норми законодавства, зокрема п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.20
ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на скаргу позивач проти доводів відповідача заперечує
та просить рішення та постанову господарських судів у даній
справі залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому
засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Судами встановлено, що ДПІ у м. Миколаєві проведена
документальна перевірка дотримання вимог податкового та
валютного законодавства позивача за період з 01.07.2002р. по
01.01.2004р., якою встановлено, що підприємством на порушення
вимог п. 1.20 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.4.2 п.
7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валового доходу віднесено
реалізацію паливно-мастильних матеріалів пов'язаній особі по
цінам, що нижчі за звичайні, і придбання ПММ у пов'язаної особи
по цінам, що більше за звичайні.
За результатами перевірки складено Акт № 72/23-125/23403539 від
13.05.2004р. на підставі якого позивачу направлено податкове
повідомлення-рішення від 05.10.2004р. № 0000762301/3, яким
визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі
31455,09 грн. і застосовано фінансові санкції в сумі 13208,64
грн.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дохід,
отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг)
пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але
не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що
діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником
податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у
пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але
не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання
(п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7).
Згідно п. п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, звичайною
вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами
договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така
звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для
визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг)
використовується інформація про укладені на момент продажу
такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними
(однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних
умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість
(обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів,
звичайних для таких операцій, а також інші об'єктивні умови, що
можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку
ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,
послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими
умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно
обґрунтоване, враховуються звичайні при укладенні угод між
непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковою
інспекцією не здійснено аналіз співставних умов по укладеним на
момент продажу (придбання) ідентичних (однорідних) товарів, не
здійснено співставлення зобов'язань по суттєвим умовам договорів
суб'єктів господарювання, що перевірялися, акт перевірки та
додатки до нього не містять посилань на договори господарської
діяльності по придбанню (продажу) ПММ, з урахуванням чого суди
дійшли вірного висновку, що за таких умов визначення порушення
рівня звичайних цін є неможливим.
До того ж, відповідно до ст. 13 Указу Президента України від
23.07.1998р. № 817/98 “Про деякі заходи щодо дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, звичайні ціни на товари
(роботи, послуги) для застосування їх у податкових цілях
встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін
реалізації цих товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку
України. Таку оцінку повинні проводити уповноважені державні
органи (органи статистики) у визначеному ними порядку. При
цьому, звичайні ціни не можуть встановлюватися контролюючими
органами, органами виконавчої влади з метою нарахування і
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і
неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних
даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Таким органом є Державний комітет статистики України, який,
згідно пп. 8 п. 5 Положення про Державний комітет статистики
України, затвердженого Указом Президента України від
06.11.1997р. № 1249/97 ( 1249/97 ) (1249/97)
, організовує статистичні
спостереження за динамікою цін і тарифів на товари (продукцію) і
послуги, здійснює розрахунки індексу інфляції, паритетності цін
на сільськогосподарську продукцію і продукцію та послуги інших
галузей економіки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при визначені
звичайної ціни статистичні дані на паливо-мастильні матеріали
відповідачем не використовувались.
П. п. 1.20.8 п. 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що обов'язок
доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної
ціни у випадках, передбачених цим Законом, покладаються на
податковий орган у порядку, встановленому законом.
З огляду на приписи зазначених норм, суди дійшли вірного
висновку, що залишення відповідачем поза увагою наданих йому
позивачем пояснень щодо порядку формування цінової політики та
обґрунтування відповідачем свого рішення наявністю у позивача
можливості встановити рівень звичайних цін шляхом проведення
аналогій по продажам непов'язаним особам при звичайних умовах
ведення господарської діяльності, а також відсутністю в
Миколаївській ТПП інформації про ціни, є такими, що суперечать
вказаним вище нормам матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи,
порушень норм матеріального та процесуального права не
вбачається, тому судові рішення відповідають чинному
законодавству України та обставинам справи і підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. у справі № 1/327 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко