ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N 5/5/466(01)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Бур’янової С.С.
розглянувши ВАТ “Дніпроенерго»
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 24.02.2005 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 5/5/466 господарського суду Запорізької
області
за заявою ЗАТ “Барі”, м. Київ
до ВАТ “Дніпроенерго»,
м. Запоріжжя
Про банкрутство
кредитор ТОВ “Комекс”
арбітражний керуючий Попов С.А.
за участю представників сторін:
від боржника – Шамрай Е.Г., довір.;
Формагей О.Л., довір.;
від Міністерства фінансів України –Дацишин Б.Я., довір.;
від ТОВ “Комекс» –Кітченков М.О., довір.;
від ЗАТ “Торгівельно-енергетична компанія “ІТЕРА-УКРАЇНА” –
Дубровіна Л.М., довір.
від ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта” – Бабіченко М.В., довір.;
Конопля А.М., довір.
від Дочірнього підприємства “Запорізьке монтажне управління”
ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” –Кучугура М.К., ліквідатор;
від ЗАТ “ЕнергоДім” – Конопля А.М., довір.;
від ТОВ “Український енергетичний бізнес” –
Конопля А.М., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться Справа N 5/5/466(01) про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. було визнано ряд кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів. Також вимоги конкурсних кредиторів (в тому числі ТОВ “Комекс”), які подані з пропуском встановленого статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
строку, ухвалено вважати погашеними.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2004 р. апеляційну скаргу ТОВ “Комекс» залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.05.2004 р. касаційну скаргу ТОВ “Комекс» задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2004 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. в частині розгляду грошових вимог ТОВ “Комекс» скасовано, а справу № 5/5/466 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2004 р. (суддя Даценко Л.І.) визнано причину пропуску ТОВ “Комекс» встановленого законом процесуального строку поважною та відновлено пропущений строк, визнано вимоги ТОВ “Комекс» до ВАТ “Дніпроенерго» у сумі 286 231,69 грн. та зобов’язано керуючого санацією ВАТ “Дніпроенерго» включити вимоги ТОВ “Комекс» у розмірі 286 231,69 грн. до реєстру конкурсних кредиторів.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005 р. (судді: Юхименко О.В. –головуючий, Кагітіна Л.П. , Мірошниченко М.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.11.2004 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго» –без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Дніпроенерго» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005 р. та прийняти нове рішення, згідно якого визнати неповажною причину пропуску кредитором встановленого законом строку на подання заяви з вимогами до ВАТ “Дніпроенерго”, відмовити у визнанні вимог ТОВ “Комекс» у розмірі 286 231,69 грн., а також визнати дані вимоги такими, що не підлягають включенню до реєстру конкурсних кредиторів ВАТ “Дніпроенерго».
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ERROR (2343-12)
(далі –Закон про банкрутствоERROR (2343-12)
).
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом України було вказано на те, що господарським судом Запорізької області безпідставно відхилено заяви конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника у зв’язку з пропуском присічного строку на їх подання.
При цьому, судом касаційної інстанції було зазначено те, що при новому розгляді місцевому господарському суду слід врахувати винесені у справі процесуальні акти та вирішити питання щодо відновлення строку на подання заяви конкурсного кредитора з грошовими вимогами до боржника.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції було обґрунтовано враховано обставини даної справи та визнано причини пропуску ТОВ “Комекс» встановленого законом строку на подання заяви з грошовими вимогами до боржника поважними.
У зв’язку з виникненням грошових вимог ТОВ “Комекс», які ґрунтуються на рішенні господарського суду Запорізької області від 11.04.2002 р. у справі № 4/4/668, до порушення справи про банкрутство, судом правомірно визнано такі вимоги до боржника.
Доводи касаційної скарги щодо неможливості відновлення ТОВ “Комекс» строку на подання заяви з грошовими вимогами до боржника визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго» було опубліковано в газеті “Голос України» № 99 від 04.06.2002 р.
Отже, як публікація оголошення про порушення провадження у даній справі мала місце за Законом про банкрутствоERROR (2343-12)
в редакції Закону України від 30.06.1999р. № 784-XIV, так і обов’язок конкурсних кредиторів щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника, передбачений ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутствоERROR (2343-12)
, виник за вказаним Законом.
Таким чином, до заяв кредиторів у даній справі підлягає застосуванню ст. 14 Закону про банкрутствоERROR (2343-12)
в редакції Закону України від 30.06.1999 р. № 784-XIV, що передбачала місячний строк для подання заяв конкурсних кредиторів, який мав процесуальний характер та міг бути відновлений судом.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
від 07.03.2002 р. № 3088-III (далі –Закон України від 07.03.2002 р. № 3088-IIIERROR (3088-14)
), що встановлює тридцятиденний строк на подання заяв з грошовими вимогами до боржника, який є граничним та поновленню не підлягає, набрав чинності лише 13.07.2002 р.
Отже, норми Закону України від 07.03.2002 р. № 3088-IIIERROR (3088-14)
та передбачені ним правові наслідки можуть розповсюджуватися на правовідносини, що виникли з 13.07.2002 р.
На відміну від Закону України від 30.06.1999 р. № 784-XIVERROR (784-14)
та Закону України від 03.04.2003 р. N 672-IV (672-15)
, приписи Закону України від 07.03.2002 р. № 3088-IIIERROR (3088-14)
не передбачають, що його положення можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто Закон України від 07.03.2002 р. № 3088-IIIERROR (3088-14)
не може мати зворотну дію у часі.
У випадку, якщо поширювати норми Закону про банкрутствоERROR (2343-12)
на грошові вимоги кредиторів в залежності від часу подання заяв з грошовими вимогами до боржника, то в одній справі про банкрутство матимуть місце кредитори боржника, до вимог яких застосовуються граничний (присічний) строк на їх заявлення, та кредитори боржника, до вимог яких застосовується процесуальний строк, що може бути відновлений в порядку ст. 53 ГПК України (1798-12)
.
Вказане ставить конкурсних кредиторів боржника у нерівне правове становище між собою, що є порушенням загального принципу рівності сторін, закріпленого в ст. 42, ч. 1 ст. 22 ГПК України (1798-12)
.
При цьому, колегія суддів враховує також те, що в постанові Вищого господарського суду України від 05.05.2004 р. у цій справі було вказано на те, що публікація оголошення про порушення даної справи про банкрутство була здійснена відповідно до ст. 14 Закону про банкрутствоERROR (2343-12)
(в редакції Закону України від 30.06.1999р. № 784-XIVERROR (784-14)
) та місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи, встановлений для звернення з грошовими вимогами до боржника, не є граничним.
Вказана постанова Вищого господарського суду України не оскаржувалась сторонами у справі, в т.ч. боржником, та є чинною на даний час.
При новому розгляді справи у відповідній частині судом першої інстанції виконано вказівки постанови суду касаційної інстанції та обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин Закон про банкрутствоERROR (2343-12)
(в редакції Закону України від 30.06.1999р. № 784-XIVERROR (784-14)
).
Таким чином, строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника у даній справі є процесуальним та може бути відновлений судом за наявності відповідного клопотання та поважних причин.
При встановлені поважності причин пропуску вказаного строку необхідно враховувати таке.
Ухвалою суду від 31.05.2002р. заяву ініціюючого кредитора –ЗАТ “Барі» про порушення провадження у даній справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго» було залишено без розгляду. Тобто провадження у справі № 5/5/466 за заявою ЗАТ “Барі» було закінчено у зв’язку невиконанням вимог суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі.
Одночасно суд зобов’язав іншого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго».
Однак, 04.06.2002 р. в газеті “Голос України» № 99 було опубліковано відповідне оголошення, яке здійснено ЗАТ “Барі”, тобто кредитором, відносно якого провадження у справі закінчено. Внаслідок чого не було підстав вважати, що дана публікація несе відповідні правові наслідки.
Разом з тим, вищезазначена ухвала від 31.05.2002 р. переглядалася в апеляційному, а згодом в касаційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2002 р. вказана ухвала скасована.
За результатами касаційного перегляду постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2002 р. була підтримана постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2002 р.
У зв’язку з чим, тільки 16.01.2003 р. ухвалою господарського суду Запорізької області було визнано публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго» в газеті “Голос України» № 99 від 04.06.2002 р. дійсною.
Таким чином, винесені у справі судові акти ввели в оману учасників справи щодо дійсності оголошення про порушення провадження у справі, що об’єктивно вплинуло на час подання заяв з грошовими вимогами конкурсних кредиторів до боржника.
Тому судові помилки не можуть тягнути за собою порушення конституційних прав господарюючих суб’єктів, зокрема погашення (припинення) грошових зобов’язань.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та винесені з дотриманням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 05.05.2004 р. у даній справі.
Враховуючи вказане та керуючись ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”ERROR (2343-12)
в редакції Закону України від 30.06.1999р. № 784-XIV та Закону України від 07.03.2002 р. № 3088-III, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго» залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005 р. у справі № 5/5/466 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Н.Г. Ткаченко
С.С. Бур’янова