ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N А27/08-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів : Ткаченко Н.Г.
Панової І.Ю.
розглянувши ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Харківської області від
та постанову 02.03.2005р.
Харківського апеляційного господарського суду
від 25.04.2005р.
у справі № А-27/08-05
господарського Харківської області
суду
за позовом ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”
до Дергачівсьскої МДПІ Харківської області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією
Харківської області здійснена перевірка своєчасності сплати
підприємством “Харківська ТЕЦ-5” податків до бюджету, про що
складено акт про виявлені порушення податкового законодавства №
23-104/465 від 17.09.2003р. Перевіркою були встановлені факти
порушення п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р.
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме: несвоєчасна сплата податку на
додану вартість у сумі 1711854,00 грн. та 5748,40 грн. На
підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від
21.12.2000р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
за затримку на 78 та 29
календарних днів відповідно граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов’язання у сумі 1711854,00 грн. та 5748,40
грн. Дергачівською МДПІ Харківської області нарахована штрафна
(фінансова) санкція у розмірі 20 % у сумі 342370,80 грн. та у
розмірі 10% у сумі 574,84 грн. з оформленням податкових
повідомлень-рішень від 17.09.2003р. № 0003562310/0 і №
0003492310/0.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з
позовом про визнання недійсним вищевказаних податкових
повідомлень-рішень податкової інспекції з підстав
невідповідності їх чинному законодавству, а саме
–неправомірності нарахування штрафних санкцій у період дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів, що був введений
ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002р.
у справі № Б- 23/75-02 про банкрутство державного підприємства
„Харківська ТЕЦ-5”.
Рішенням господарського суду Харківської області від
02.03.2005р. (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні позову
відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що нарахування санкцій проведено за
період, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів не діяв,
бо була чинною ухвала суду господарського суду Харківської
області від 14.01.2003р., якою провадження у справі про
банкрутство було припинено і дія мораторію скасована.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.04.2005р. (судді: Бондаренко В.П. –головуючий, Лакіза В.В.,
Токар М.В.) рішення господарського суду Харківської області від
02.03.2005р. залишено без змін з тих же підстав.
Ват “Харківська ТЕЦ-5” звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Харківської області від 02.03.2005р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.04.2005р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні
вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судами попередніх
інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не
застосована норма матеріального права, а саме ст. 11 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992р. № 2343.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається також на
те, що ухвалу господарського суду Харківської області від
14.01.2003р., якою припинено провадження у справі про
банкрутство і скасована дія мораторію, було скасовано Постановою
Вищого господарського суду від 17.12.2003р., а справу передано
на новий розгляд до господарського суду Харківської області для
здійснення провадження на стадії підготовчого засідання. Згідно
ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
від
14.05.1992р. № 2343 мораторій вводиться ухвалою про порушення
провадження у справі, а підготовче засідання –це наступна стадія
розгляду справи про банкрутство. Скаржник вважає, що, оскільки,
розглядаючи справу про банкрутство після її передачі на новий
розгляд, господарський суд вдруге не виносив ухвалу про
порушення провадження по справі, ухвала господарського суду
Харківської області від 16.12.2002р., якою було порушене
провадження у справі і введено мораторій, є чинною. Тому
скаржник вважає, що мораторій фактично діє з дня винесення
зазначеної ухвали і по сьогоднішній день, а прийняті податковим
органом податкові повідомлення-рішення від 17.09.2003р. №
0003562310/0 і № 0003492310/0 про нарахування штрафних санкцій
повинні бути визнані недійсними як такі, що були прийняті у
період дії мораторію.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ „Харківська ТЕЦ-
5” порушило граничний термін сплати узгодженої суми податкових
зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 1711854,00
грн. та 5748,40 грн. Крім того, судами встановлено, що ухвалою
господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року було
порушене провадження у справі № 23/75-02 про банкрутство
державного підприємства “Харківська ТЕЦ-5” та введено мораторій
на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду
Харківської області від 14.01.2003 провадження у справі про
банкрутство було припинено та скасовано дію мораторію на
задоволення вимог кредиторів. Однак цю ухвалу було скасовано
Постановою Вищого господарського суду від 17.12.2003р., а справу
передано на новий розгляд до господарського суду Харківської
області для здійснення провадження на стадії підготовчого
засідання в іншому складі суду.
За таких обставин, господарський суд та суд апеляційної
інстанції визнали правомірним застосування до підприємства
штрафної санкції згідно з п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України від 21.12.2000р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із
встановлених фактичних обставин справи, не погоджується з
висновками господарських судів та зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.3.1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-
III ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов'язаний самостійно
сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним
податковій декларації, протягом десяти календарних днів,
наступних за останнім днем відповідного граничного строку,
передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону
( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової декларації. Підпунктом 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 вказаного закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено,
що податкові декларації подаються за базовий податковий
(звітний) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20
календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) місяця.
Позивачем несвоєчасно була сплачена сума погоджених податкових
зобов’язань з податку на додану вартість за липень-вересень 2003
року в розмірі 1711854,00 грн. та 5748,40 грн., що встановлено
актом перевірки та не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 17.1.7 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-
III ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник податків не сплачує
узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми
податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків
погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
погашеної суми податкового боргу.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що санкції за
несвоєчасну сплату податків не можуть застосовуватись до нього у
зв’язку з тим, що у період прийняття податкового повідомлення-
рішення діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом
якого згідно законодавству не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів). Зазначені доводи судова колегія вважає правильними та
такими, що відповідають діючому законодавству.
Посилання відповідача на те, що факт направлення справи про
банкрутство на новий розгляд в іншому складі суду означає, що
справа слухається з початку та мораторій починає діяти саме з
винесення ухвали про порушення справи при новому розгляді судова
колегія вважає помилковими та необґрунтованими. Оскільки
скасування мораторію було визнано незаконним і його дія була
відновлена, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що
оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте у
період, коли дія мораторію на задоволення вимог кредиторів була
припинена.
Суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку стосовно
обов’язковості судового акту про припинення провадження у справі
про банкрутство, який був чинним до моменту його скасування
Вищим господарським судом України (17.12.2003р.) і про те, що
нарахування санкцій за цей період правомірне.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992р. № 2343 термін “мораторій на
задоволення вимог кредиторів” –це зупинення виконання боржником
грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо
сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих
до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992р. № 2343 мораторій на задоволення
вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у
справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про
порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 12 зазначеного закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, протягом дії
мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого
не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї
норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після
введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або
неналежне виконання не нараховуються.
Отже, податкові повідомлення-рішення від 17.09.2003р. №
0003562310/0 і № 0003492310/0, якими були нараховані штрафні
санкції за несвоєчасну сплату підприємством податку на прибуток,
є неправомірними у зв’язку з тим, що були прийняті у період дії
мораторію. Доводи відповідача грунтуються на помилковому
трактуванні Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
від
14.05.1992р. № 2343.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи
оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій не
застосували ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992р. № 2343, у зв’язку з чим касаційна
скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду
Харківської області від 02.03.2005р. та постанова Харківського
апеляційного господарського суду від 25.04.2005р. –скасуванню, а
позов ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Дергачівської МДПІ Харківської області від
17.09.2003р. № 0003562310/0 і № 0003492310/0- задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процессуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2005р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.04.2005р. у справі № А-27/08-05 скасувати.
Позов ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” до Дергачівської МДПІ Харківської
області задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Дергачівської
МДПІ Харківської області від 17.09.2003р. № 0003562310/0 і №
0003492310/0.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Н.Г. Ткаченко
І.Ю. Панова