2-9/14-2005(2-9/13855-04) Про стягнення 35013,25 грн., - Текст документа

Рішенням господарського суду АР Крим від 01-04.02.2005 року у справі № 2-9/14-2005 (суддя Пєтухова Н.С.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005 року (судді: Прокопанич Г.К., Горошко Н.П. , Гонтар В.І.) у задоволенні позовних вимог ВАТ “Крименерго” в особі Сімферопольського району електричних мереж до колективного науково-виробничого підприємства “Інтер –Газ” про стягнення 35013,25 грн. боргу у вигляді п’ятикратної вартості спожитої електроенергії понад договірну величину, відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у даній справі рішенням та постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду АР Крим від 01-04.02.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішення та постанови судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” (v0011700-76) від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Приймаючи оскаржуване рішення та постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, господарські суди прийшли до висновку про те, що корегування позивачем граничної величини споживання електричної енергії за січень-лютий 2004 року до рівня фактично оплаченої, є порушенням умов Договору.

Разом з тим, судами не враховано, що згідно умов укладеного між сторонами договору від 05.04.2002 року № 129 та вимог ч. 2 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є Порядок постачання електроенергії споживачам (далі –Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.02 р. № 745.

Відповідно до п. 11 Порядку за підсумками місяця гранична величина споживання електроенергії для споживачів коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання. В зв’язку з неоплатою відповідачем використаної електроенергії у встановлений договором строк, позивач відповідно до п. 4.4 Договору здійснив коригування граничної величини споживання відповідачем електроенергії у грудні 2002 року до нульового рівня.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що споживачі у разі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність, зокрема, згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , тобто у вигляді сплати енергопостачальникові п’ятикратної вартості різниці спожитої і договірної величини, на підставі чого позивач пред’явив вимоги про плату 35013,25 грн. (з урахуванням чотирикратної вартість різниці спожитої і договірної величини).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийшли до висновку, про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин вимог Порядку постачання електроенергії споживачам а відтак, в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності та відмовили у задоволенні позовних вимог.

Враховуючі вимоги ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Крименерго” в особі Сімферопольського району електричних мереж задовольнити часктво.

Рішення господарського суду АР Крим від 01-04.02.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005 року справі № 2-9/14-2005 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду АР Крим.