ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 45/383
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченко О.С. - головуючого,
суддів: Панова І.Ю.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Київгаз”
На Постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.03.2005р.
у справі № 45/383
господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Київгаз”
До Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК
“Нафтогаз України ”
ТОВ Підприємства з іноземними
інвестиціями за участю українського
капіталу фірми “Торгсервіс ЛТД”
Про визнання недійсним договору уступки вимоги
за зустрічним позовом ТОВ Підприємства з іноземними інвестиціями
за участю українського капіталу фірми
“Торгсервіс ЛТД”
до Відкритого акціонерного товариства
“Київгаз”
про стягнення 2 254 170,83 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача за первісним позовом –Карачун І.О., Єльник П. Г.
Від відповідача 1 за первісним позовом –Белячкова О.В.
Від відповідача 2 –за первісним позовом –Колдунова М.Л.
В судовому засіданні 09.08.2005р. по 10.08.2005р. оголошувалась
перерва для виготовлення повного тексту постанови.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року Відкрите акціонерне товариство „Київгаз”
звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою
до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України” (відповідач-1) та Товариства з
обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними
інвестиціями за участю українського капіталу фірми „Торгсервіс
ЛТД” (відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення
договору уступки вимоги № 5-і/тг від 17.12.1997 р. між
відповідачами.
ТОВ „Торгсервіс ЛТД” звернулося до суду із зустрічними позовом
до ВАТ „Київгаз” про стягнення 2 254 170,83 грн., що складається
із суми, нарахованої відповідно до встановленого індексу
інфляції в період з 23.06.2002 по 12.10.2004, а також трьох
відсотків річних з 23.06.2002 по 12.10.2004 від простроченої
суми, яка підлягає стягненню з ВАТ „Київгаз” за рішенням
господарського суду Полтавської області від 12.06.2002 по справі
№ 4/525-14/88 для розгляду сумісно з первісним позовом.
17.12.2004 р. господарським судом м. Києва (колегія суддів у
складі головуючого Балац С.В., суддів Палій В.В., Студенець
В.І.) було прийняте рішення, яким в задоволенні первісного
позову ВАТ „Київгаз” про визнання недійсним договору уступки
вимоги № 5-і/тг від 17.12.1997 р. було відмовлено, а зустрічний
позов ТОВ „Торгсервіс ЛТД” про стягнення з ВАТ „Київгаз”
2 254 170,83 грн. задоволено повністю.
ВАТ “Київгаз” та ДК “ Укртрансгаз” НАК “ Нафтогаз України”, не
погоджуючись з прийнятим рішенням звернулися з апеляційними
скаргами на рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2004
року.
Постановою від 16.03.2005 р. у справі № 45/383 Київський
апеляційний господарський суд (судді Корсак В.А., Авдеев П. В.,
Коршун Н.М.) апеляційну скаргу задовольнив частково, залишивши
без змін рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні
первісного позову та змінивши рішення в частині задоволення
зустрічного позову, а саме суд апеляційної інстанції постановив
стягнути з ВАТ „Київгаз” на користь ТОВ „Торгсервіс ЛТД” три
відсотки річних за прострочення грошового зобов’язання в розмірі
656 999,66 грн. та суму інфляції в розмірі 1 326 945,95 грн. за
період з 23.06.2002 року по 19.08.2004 року.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ВАТ
„Київгаз” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 17.12.2004 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 р.
Касаційна скарга ВАТ „Київгаз” мотивована тим, що суд
апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови
порушив норми ст.ст. 151, 197 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
–щодо
первісного позову, ст. ст. 4, 5, 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 6 ст.
232, ст. 237 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
–щодо
зустрічного позову) та норми процесуального права (ч. 2 ст. 35
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
–щодо первісного позову), а саме судами першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно
застосовано положення ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки питання відповідності умов договору вимогам
законодавства є лише висновком суду, зробленим внаслідок
застосування відповідних норм права в ході спеціального процесу
розгляду вимог позивача щодо визнання правочину які регулюють
спірні правовідносини.
Судовими інстанціями не надано належної оцінки доводам ВАТ “
Київгаз” та НАК “ Нафтогаз України” стосовного того, що рішення
по справі може вплинути на права та обов”язки НАК “ Нафтогаз
України” за договором 24/42 від 07.05.1995 року. та
необгрунтовано відхилено клопотання позивача за первісним
позовом про залучення НАК “ Нафтогаз України” до участі у справі
в якості 3 особи без самостійних вимог.
Позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір уступки
вимоги не містить визначення будь-яких зобов’язань,права вимоги
у яких відступаються, до того ж не визначено частину цих
зобов’язань, які виникли з договору № 24/42 від 07.04.95 року,
відступлену не кредитором АТ “ Укргазпром”, а 3 особою –ДП “
Київтрансгаз”.
ВАТ “ Київтрансгаз” вважає помилковими висновки апеляційного
суду щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову
з огляду на подання їх після закінчення строку позовної
давності, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідні заяви при
вирішенні спору сторонами не подавалися, висновки судів
попередніх інстанцій щодо застосування строків позовної давності
з власної ініціативи не відповідають положенням цивільного
законодавства.
При винесенні рішення по зустрічному позову господарським судом
були порушені норми ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
стосовного того,
що цивільні права та обов’язки виникають з угод, які породжують
права та обов’язки, ст. 237 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, яка визначає, що підставою для застосування санкцій
є факт порушення лише господарського зобов’язання., а також ч. 6
ст. 232 Господарського суду України, яка визначає, що
нарахування будь-яких санкцій за прострочення виконання
зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли
зобов’язання мало бути припинено.
Заявник касаційної скарги просить Вищий господарський суд
України скасувати рішення господарського суду м. Києва від
17.12.2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 року у справі № 45/383,
прийняти нове рішення, яким первісний позов ВАТ “ Київгаз”
задовольнити, визнати недійсним з моменту укладення договір
уступки вимоги № 5-і/тг від 17.12.97 року, у задоволенні
зустрічного позову відмовити.
ТОВ „Торгсервіс ЛТД” та ДК “ Укртрансгаз” не погоджуються з
доводами касаційної скарги, просять залишити касаційну скаргу
без задоволення а постанову суду апеляційної інстанції - без
змін.
Копія ухвали про порушення касаційного провадження та
призначення до розгляду касаційної скарги ВАТ “ Київгаз” була
надіслана на адресу прокурора Печерського району м. Києва 23.06.
05., прокурор правом участі в розгляді касаційної скарги не
скористався.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення
представників сторін, перевіривши на підставі встановлених
фактичних обставин справи застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав:
- судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.06.1997 року
між ДП АТ” Укргазпром” “ Київгаз”, управлінням Внутрішніх військ
МВС України та ТОВ “ Торгсервіс ЛТД” був укладений договір про
інвестування коштів на будівництво та придбання житла для
віськовослужбовців № 28 від 15.05.1997 року.
На виконання цього договору 17.12.1997 року між ДП АТ “
Укргазпром” “ Київтрансгаз” та ТОВ “ Торгсервіс ЛТД” було
укладено договір уступки вимоги № 5-і\тг, відповідно до якого
останньому було уступлено право вимоги виконання частини
договірних зобов’язань Державного комунального підприємства “
Київгаз” в сумі 1865310 доларів США, які виникли в результаті
дії договорів № 24/42 від 07.04.1995 року та № 2/59 від
30.10.1996 року між ДП Київтрансгаз” та ДП “ Київгаз”.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу НАК “ Нафтогаз
України” та Державного комітету нафтової, газової та
нафтоперербної промисловості України від 06.11.1998 року в
зв’язку з реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх
компаній НАК “ Нафтогаз Укрїни” була припинена діяльність АТ “
Укргазпром”, до дочірньої компанії “ Укртрансгаз” було приєднано
дочірне підприємство “ Київтрансгаз”. Дочірня компанія “
Укргтрансгаз” є правонаступником усіх майнових прав та
обов”язків дочірнього підприємства “ Київтрансгаз”.
Відкрите акціонерне товариство “ Київгаз” є правонаступником
Державного комунального підприємства газового господарства “
Київгаз”, що підтверджується п. 1.2 Статуту позивача за
первісним позовом.
12.06.2002 року господарським судом Полтавської області прийнято
рішення у справі № 4/525-14/88 за позовом ТОВ “ Торгсервіс ЛТД “
до державного підприємства “ Київгаз” про стягнення
заборгованості в сумі 10144301, 91 грн. за поставлений в 1995-
1996 р.р. газ за договором уступки вимоги № 5-і\тг від
17.12.1997 року. Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги ТОВ
“ Торгсервіс ЛТД”, господарським судом Полтавської області по
справі № 4/525-14/88 було досліджено умови договору уступки
вимоги № 5-і/тг від 17.12.1997 року, його предмет, вимога, що
уступається, наявність права вимоги у кредитора, що уступає
вимогу, підстави виникнення заборгованості, умови договорів №
24\42 від 07.04.95 року та 2\59 від 30.10.1996 року.
Мотивувальна частина рішення господарського суду від 12.06.2002
року містить дослідження договору уступки вимоги № 5-і/тг на
предмет відповідності останнього вимогам ст.ст. 151,197,198 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарський суд
Полтавської області проаналізувавши зміст умов договору уступки
вимоги, та встановивши відповідність умов вищезазначеного
договору вимогам ст.ст. 151,197,198 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,прийняв
рішення, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ “ Торг сервіс ЛТД”.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2002
року по справі № 4/525-14/88 було залишено без змін рішення
господарського суду Полтавської області від 12.06.2002 року, в
Постанові Вищого господарського суду України
встановлено, що в апеляційному порядку рішення від 12.06.2002
року господарського суду полтавської області не переглядалося.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов
висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської
області від 12.06.2002 року по справі № 4/525-14/88 відповідно
до вимог ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
набрало законної сили
23.06.2002 року.
Як вбачається з матеріалів справи 19.03.2004 року господарським
судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 35/508, в
мотивувальній частині якого визнано встановленим факт того, що
04.01.1996 року між позивачем та ДП “ Київтрансгаз” АТ “
Укргазпром” було укладено договір № 2/7.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у даній
справі було порушено за позовною заявою ВАТ “ Київгаз”, який і
надав суду договір № 2/7. По реєстру ДКП “ Київгаз” договір №
2/59 від 30.10.1996 року, значився як договір № 2/7 від
04.01.1996 року.
Рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2004 року у
справі № 35/508 залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 24.06.2004 року, набрало
законної сили.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд вважає
обґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на ч. 2,ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно яких факти,встановлені
рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Крім того, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд
першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем
за первісним позовом не надано обґрунтування, яким чином та які
права позивача порушує договір уступки вимоги № 5-і/тг від
17.12.1997 року, учасником якого позивач не був.
Виходячи з вимог ст. 199 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
для уступки вимоги
необхідною є угода між первісним і новим кредитором, згоди
боржника на здійснення уступки вимоги не потрібно, оскільки вона
ніякою мірою не порушує його права.
На підставі ст. 200 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник зберігає всі
заперечення проти нового кредитора, які він міг висунути
попередньому кредиторові.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 198 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при уступці
вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов’язання перед
новим кредитором відповідатиме попередній кредитор.
Колегія суддів Вищого господарського суду України згодна з
висновками суду апеляційної інстанції щодо подання позову про
визнання договору уступки вимоги недійсним після закінчення
строку позовної давності.
Договір уступки вимоги № 5і/тг було укладено 17.12.1997 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.06.2002
року № 4/525-14/88 було встановлено, що попередній кредитор –ДП
“ Київтрансгаз” повідомив ДП “ Київгаз” про уступку вимоги ТОВ “
Торгсервіс ЛТД” листом № 28-3399 від 17.12.1997 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про визнання
спірного договору уступки вимоги недійсним ВАТ “ Київгаз”
звернувся у вересні 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 75 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
позовна давність
застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно
від заяви сторони.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що
позовні вимоги за первісним позовом заявлені з пропуском
загального строку позовної давності, який передбачений ст. 71 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також про те, що трирічний строк позовної
давності в даному випадку сплинув до введення в дію Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто до 01.01.2004 року.
В зв’язку з чим, посилання заявника касаційної скарги на норми
ч. 3 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не можуть бути прийняті до
уваги судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовуються до позовів, строк
пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше,
не сплив до набрання чинності цим Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до вимог ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
Враховуючи викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що підстави для скасування Постанови Київського
апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року, згідно
якої рішення господарського суду від 17.12.2004 року у справі №
45/383 про відмову у первісному позові залишено без змін,
відсутні.
Щодо відмови в задоволенні клопотання на адресу господарського
суду про залучення до участі у справі НАК „Нафтогаз України” в
якості третьої особи без самостійних вимог, ,
то Колегія суддів не вбачає порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки рішення про визнання недійсним
договору уступки вимоги, в якому НАК „Нафтогаз України” не є ані
стороною, ані боржником, право вимоги до якого уступається, не
може вплинути на права і обов’язки цієї юридичної особи.
Крім того, відповідно до вимог ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо
рішення з господарського спору може вплинути на їх права або
обов’язки щодо однієї з сторін.
Норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо вчинення господарським судом
першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються
судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою
ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до
прийняття рішення судом першої інстанції, крім, передбаченого
ст. . 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
права залучати до участі у
справі іншого відповідача.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач за
первісним позовом не виконав грошове зобов’язання, яке
встановлено рішенням господарського суду Полтавської області у
справі № 4/525-14/88 у сумі 10146070, 91 грн. в зв’язку з чим
ВАТ “ Київгаз” є таким, що прострочив з 23.06.2002 року
виконання зобов’язання зі сплати позивачеві за зустрічним
позовом 10146070,91 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник,
який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу
кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції надав вірну оцінку доводам суду першої
інстанції про необхідність задоволення зустрічного позову про
стягнення різниці між сумою боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції а також стягнення трьох процентів річних від
простроченої суми,з урахуванням вимог п. 4 ст. 12 Закону України
“ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також наявності мораторію на
задоволення вимог кредиторів, який був введений в момент
порушення справи про банкрутство ВАТ “ Київгаз” № 23/343-б,
19.08.2004 року, в зв’язку з чим правомірно змінив рішення
господарського суду від 17.12.2004 року в частині стягнення суми
інфляції та 3% річних, уточнивши період стягнення з 23.06.2002
року по 19.08.2004 року.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що правові підстави для скасування
Постанови Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2005 року у справі № 45/383 відсутні.
Керуючись ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”
залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2005 р. у справі № 45/383 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
Н.Г. Ткаченко