ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 23/232-3/493
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Дерепи В.І., Невдашенко Л.П. розглянув
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агробуд-1”
на рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. у справі № 23/232-3/493 за позовом Української
республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту
та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів
“Украгрошляхбуд” до закритого акціонерного товариства “Агробуд-
1”, корпорації “Украгропромбуд”
про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників позивача –Душника Г.А. відповідачів
–Головатого В.І., Волощука М.Ф., Білокриницького О.В.
Справа розглядалась господарським судом неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р.
позов задоволено повністю; визнано право власності Української
республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту
та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів
“Украгрошляхбуд” на 1 694,40 м2 в будинку за адресою: м. Київ,
вул. Патриса Лумумби,4/6 корпус “А”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від
05.04.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі закрите акціонерне товариство “Агробуд-1”
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
05.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.05.2005 р., посилаючись на те, що
вони прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позову.
Відзиви на касаційну скаргу від Української республіканської
господарчої асоціації по будівництву, ремонту та утриманню
внутрішньогосподарських сільських шляхів “Украгрошляхбуд”,
корпорації “Украгропромбуд” до суду не надходили.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У квітні 2004 р. Українська республіканська господарча асоціація
по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських
сільських шляхів “Украгрошляхбуд” звернулася до господарського
суду з позовом закритого акціонерного товариства “Агробуд-1”,
корпорації “Украгропромбуд” про визнання права власності на
нерухоме майно загальною площею 1694,40 м2 в будинку за адресою:
м. Київ, вул. Патриса Лумумби,4/6.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України та не виконали
вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечили повного, об’єктивного та всебічного
розгляду справи.
Вирішуючи спір, місцевий суд в обґрунтування висновків про
задоволення позову зазначив про наявність в матеріалах справи
підстав звільнення позивача від доказування відповідно до
приписів ч. 4 і 5 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тобто, як
зазначено в ч. 5 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вважав, що
факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Однак, в рішенні суду не
містяться посилання на саме такого роду факти, що свідчить про
невідповідність юридичних висновків суду вимогам ч. 5 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд фактично звільнив позивача від доказування позовних вимог з
посиланням на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 13.05.2004 р. у справі № 2-4560/4. В рішенні зазначено, що
доводи позивача підтверджені встановленими судом фактами в
цивільній справі. При цьому господарський суд припустився
непослідовності в аналізі рішення в цивільній справі. Так, в
рішенні по даній справі господарський суд зазначив, що “цивільна
справа мала інший предмет розгляду” (редакція рішення –том 2,
а.с. 46), тому висновок про наявність підстав для звільнення
позивача від доказування не можна вважати обґрунтованим.
Погодившись з позовом, суд в рішенні не навів доказів, які
підтверджували б доводи позивача.
Наряду з цим в порушення вимог ст. ст. 42, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового
процесу перед законом і судом, змагальності сторін суд в рішенні
взагалі не аналізував заперечень відповідачів проти позову та не
обґрунтував підстав відхилення їх доказів.
Окрім того, у вступній частині рішення при обговоренні
клопотання сторони про залучення інших осіб до участі у справі
суд дійшов висновку про те, що спірна будівля ”інших
співвласників не має” (редакція рішення). Тобто, суд наперед
висловився щодо предмету спору без дослідження і аналізу доказів
сторін.
В пункті 2 резолютивної частини рішення суд визнав право
власності позивача на приміщення в будинку 4/6 корпус “А” по
вул. Патриса Лумумби в м. Києві, тоді як пункті 3 позову (том 1,
а.с.6) вимоги щодо визнання права власності саме на корпус “А”
немає.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2004 р.
в даній справі були скасовані ухвалені судові рішення. Вищий
господарський суд України зазначив про необхідність:
встановлення правових підстав володіння засновниками позивача
спірним майном; визначення конкретної площі переданих ними
приміщень; оцінки факту наявності у ЗАТ “Агробуд-1” свідоцтва
про право власності на спірне майно. Рішення суду не містить
достатніх обґрунтувань, які свідчили б про належне виконання
судом обов’язкових вказівок постанови касаційної інстанції, що є
порушенням ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Апеляційних суд наведені недоліки суду рішення суду першої
інстанції не виправив.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа –передачі для розгляду місцевому
суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних
прав і обов’язків сторін і, залежно від установленого, прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв’язку з
відрядженням його представника документально не доведене.
Керівник позивача приймає участь у розгляді справи, тому підстав
для задоволення клопотання немає.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Агробуд-
1” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 р. у справі № 23/232-3/493 скасувати.
3. Справу № 23/232-3/493 передати для розгляду господарському
суду м. Києва.
4. Стягнути з Української республіканської господарчої асоціації
по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських
сільських шляхів “Украгрошляхбуд” на користь закритого
акціонерного товариства “Агробуд-1” 12 750 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Судді, головуючий О. Шульга
В. Дерепа
Л. Невдашенко