ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 17/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н.О. Волковицької –головуючого
Т.Ф. Костенко
Д.С. Кривди
за участю представників:
Позивача Пацюка В.С.дов. від 10.07.05 р.
Відповідачів Корнієнко С.П. дов. від 05.08.05 р.
Сокур Н.І. дов. від 05.05.05 р.
розглянувши у відкритому Північної міжрайонної державної
судовому засіданні податкової інспекції.
касаційну скаргу
на постанову від 16.03.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
у справі № 17/226 господарського суду
Дніпропетровської області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дельта ЛТД”
до Північної міжрайонної державної
податкової інспекції.
за участю Прокурора Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД” звернулось
до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №
0000582301/0/5054 від 02.04.2004р., № 0000532600/0/5056 від
02.04.2004р.; № 0000532600/1/6893 від 30.04.2004р., №
0000582301/1/6892 від 30.04.2004р., № 0000582301/2/11477 від
12.07.2004р., № 0000532600/2/11478 від 12.07.2004р., №
0000582301/3/1168/16455 від 28.09.2004р.,
1169/0000532600/3/16456 від 28,09.2004р., якими позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток
підприємства та нарахування штрафних санкцій на загальну суму
305177,29 грн., прийнятих на підставі акта № 41/231 від
31.03.2004року про результати документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за
період з 01.04.2002року по 31.11.2003року.
В зазначеному акті встановлені порушення підпункту 1.22.1 пункту
1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
оскільки позивачем безпідставно занижено у 1 кварталі 2002року
суму валового доходу у вигляді безповоротної фінансової
допомоги.
Також в акті вказано, що на виконання зобов'язань за договором №
24-1/98 від 10.03.1998 року ТОВ "Дельта ЛТД" емітувало на
користь контрагента ТОВ «Пульс»прості векселі: № 65306522256760
від 17.11.1998р. на суму 311 569,02 грн. зі строком платежу
17.02.1999р., № 65306522256761 від 24.11.1998р. на суму 197
059,20 грн. зі строком платежу 24.02.1999р. Між: позивачем та
ТОВ «Пульс»було укладену угоду від 14.09.2001р. про новацію
векселів, на виконання якої позивачем були емітовані на користь
ТОВ «Пульс»нові прості векселі: № 65306522554452 від
14.09.2001р. на суму 311 569,02 грн. зі строком платежу
14.09.2006р., № 65306522554451 від 14.09.2001р. на суму 197
059,20 грн. зі строком платежу 14.09.2006р. У відповідності до
пункту 3 угоди від 14.09.2001р. про новацію ТОВ "Пульс"
зобов'язувалось повернути позивачу первісно видані векселі №
65306522256760, № 65306522256761. Повернення векселів
підтверджується індосаментом ТОВ "Пульс" та відміткою позивача
про погашення на наданих до огляду представником позивача
простих векселях № 65306522256760, № 65306522256761.
При цьому, відповідач стверджує, що 14.09.2001 року
підприємством "Дельта ЛТД" була укладена угода про новацію,
згідно якої ТОВ "Дельта ЛТД" (боржник) та ТОВ "Пульс" (кредитор)
в порушення частини 1 статті 220 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, тобто підприємством не виконано умову про
заміну зобов'язань, оскільки як до укладення Угоди від
14.09.2001р. про новацію, так і після зазначеної мало місце
вексельне зобов'язання.
Таким чином, оскільки згідно статей 70, 77 Уніфікованого Закону
про перевідні та прості векселя, введеного Женевською конвенцією
від 07.06.1930р., позовні вимоги утримувача векселя проти
акцептанта і векселедавця простого векселя гасяться по
закінченні 3-х років з дня терміну платежу, сума заборгованості
за первісне емітованими векселями № 65306522256760, №
65306522256761 підлягає списанню.
Також, ДПІ посилається на те, що 19.11.2002р. рішенням
господарського суду Кіровоградської області скасовано реєстрацію
суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Пульс".
Рішенням від 07.12.2004року господарського суду
Дніпропетровської області, позовні вимоги задоволено в повному
обсязі, шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№ 0000582301/0/5054 від 02.04.2004р., № 0000532600/0/5056 від
02.04.2004р.; № 0000532600/1/6893 від 30.04.2004р., №
0000582301/1/6892 від 30.04.2004р., № 0000582301/2/11477 від
12.07.2004р., № 0000532600/2/11478 від 12.07.2004р., №
0000582301/3/1168/16455 від 28.09.2004р.,
1169/0000532600/3/16456 від 28.09.2004р.
Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку, що
застосування податковим органом підпункту 1.22.1. пункту 1.22.
статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в даному випадку ніяким чином не обґрунтоване та
прямо суперечить діючому законодавству, так як сума
заборгованості за векселями, строк платежу яких не наступив і
які пролонговані шляхом укладання угоди про новацію векселів у
відповідності до діючого законодавства, не може бути списана і,
таким чином, не є безповоротною фінансовою допомогою, що
залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної
давності. При цьому, первісне вексельне зобов'язання
припиняється угодою про новацію векселів і заміняється новим
вексельним зобов'язанням між тими ж особами. Викладене не
суперечить частині 1 статті 220 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Наведене свідчить також про неможливість
застосування підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Також суд зазначив, що скасування державної реєстрації ТОВ
"Пульс", за рішенням господарського суду Кіровоградської області
не свідчить про неможливість визнання недійсною угоди про
новацію векселів, укладеної між позивачем та ТОВ "Пульс" та
виконаної до ліквідації ТОВ "Пульс". Даних про визнання
недійсною спірної угоди відповідач до суду не надав.
За апеляційною скаргою Північної міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровський апеляційний господарський
суд постановою від 16.03.2005року рішення господарського суду
Дніпропетровської області залишив без змін з тих же підстав.
Північна МДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову
скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судом норм матеріального права.
Скаржник вказує, що судом не прийнято до уваги вимоги частини 3
статті 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, де прямо вказано, що видавати перевідні та прості
векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично
поставлені товари Умову про проведення розрахунків з
використанням векселів обов'язково повинно бути відображено в
договорі.
Зобов'язання про оплату товарів грошовими коштами або векселем
різні за своєю правовою природою та можуть існувати спільно лише
в тому випадку, якщо це обумовлено договором. Законом
( 2374-14 ) (2374-14)
встановлено правило, згідно якого у разі видачі
векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання
відносно платежу за цим договором та виникають грошові
зобов'язання відносно платежу за векселем. Але це правило
стосується лише тих випадків, коли договором обумовлено
альтернативне зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання
зобов'язань за договором № 24-1/98 від 10.03.1998 року ТОВ
"Дельта ЛТД" емітувало на користь контрагента ТОВ «Пульс»прості
векселі: № 65306522256760 від 17.11.1998р. на суму 311 569,02
грн. зі строком платежу 17.02.1999р., № 65306522256761 від
24.11.1998р. на суму 197 059,20 грн. зі строком платежу
24.02.1999р. Між: позивачем та ТОВ «Пульс»було укладену угоду
від 14.09.2001р. про новацію векселів, на виконання якої
позивачем були емітовані на користь ТОВ «Пульс»нові прості
векселі: № 65306522554452 від 14.09.2001р. на суму 311 569,02
грн. зі строком платежу 14.09.2006р., № 65306522554451 від
14.09.2001р. на суму 197 059,20 грн. зі строком платежу
14.09.2006р. У відповідності до пункту 3 угоди від 14.09.2001р.
про новацію ТОВ "Пульс" зобов'язувалось повернути позивачу
первісне видані векселі № 65306522256760, № 65306522256761.
Повернення векселів підтверджується індосаментом ТОВ "Пульс" та
відміткою позивача про погашення на наданих до огляду
представником позивача простих векселях № 65306522256760, №
65306522256761.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що
застосування податковим органом підпункту 1.22.1. пункту 1.22.
статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в даному випадку ніяким чином не обґрунтоване та
прямо суперечить діючому законодавству, так як сума
заборгованості за векселями, строк платежу яких не наступив і
які пролонговані шляхом укладання угоди про новацію векселів у
відповідності до діючого законодавства, не може бути списана і,
таким чином, не є безповоротною фінансовою допомогою, що
залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної
давності. При цьому, первісне вексельне зобов'язання
припиняється угодою про новацію векселів і заміняється новим
вексельним зобов'язанням між тими ж особами. Викладене не
суперечить частині 1 статті 220 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Наведене свідчить також про неможливість
застосування підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судами також встановлено, що рішенням від 19.11.2002року
господарського суду Кіровогорадської області скасовано державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ “Пульс”.
При цьому судами не надано оцінки обставинам, викладеним у цьому
рішенні з урахуванням приписів статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Отже вирішуючи даний спір по суті судам, насамперед, необхідно
було встановити чи мала право особа, яка здійснювала
господарські операції від імені ТОВ “Пульс” законні повноваження
на здійснення таких операцій та підписання документів, оскільки
з’ясування цих обставин впливає на правомірність чи
неправомірність формування податкового зобов’язання ТОВ "Дельта
ЛТД", а також обґрунтованість донарахованих сум податку за
певний період, що має значення для вирішення даного спору по
суті.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору щодо формування складу валових витрат та
правомірності чи навпаки віднесення позивачем спірної суми
податку на прибуток до валових витрат.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним і
обґрунтованим, тоді коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини
справи, вирішив справу у відповідності до норм матеріального
права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню
на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 07.12.2004року господарського суду Дніпропетровської
області та постанову від 16.03.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 17/226
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Головуючий Н. Волковицька
Судді Т. Костенко
Д. Кривда