ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 13/275-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С., –головуючого
Панової І.Ю.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши Відкритого акціонерного товариства “Сумський
матеріали завод насосного та енергетичного
касаційної скарги машинобудування “Насосенергомаш”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 05.04.2005 р.
на рішення господарського суду Сумської області від
10.02.2005р.
у справі № 13/275-04 господарського суду Сумської
області
за позовом Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в
особі Відокремленого підрозділу
“Атомкомплект”
До Відкритого акціонерного товариства “Сумський
завод насосного та енергетичного
машинобудування “Насосенергомаш”
Про стягнення 81 901,63 грн.
за участю представників:
від позивача - Синьоока Г.І.
від відповідача –Рибницький Г.В., Рибницька І.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 10.02.2005р. у
справі № 13/275-04 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволений
частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
“Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування
“Насосенергомаш” на користь Державного підприємства НАЕК
“Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атомкомплект” 52
157,24грн. неустойки, 75,15грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, 521,57грн. державного мита. В
частині стягнення пені в сумі 29 539,63грн. відмовлено. В іншій
частині провадження по справі припинено.
Не погодившись з цим рішенням, ВАТ “Сумський завод насосного та
енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” подало апеляційну
скаргу, у якій просило змінити рішення господарського суду
Сумської області від 10.02.2005р. у справі № 13/275-04 змінити в
частині стягнення відповідача неустойки в розмірі 52 157,34грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р. у справі № 13/275-04 (судді: Демченко В.О.;
Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційна скарга Відкритого
акціонерного товариства “Сумський завод насосного та
енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” задоволена
частково, а рішення господарського суду Сумської області від
10.02.2005р. у справі № 13/275-04 в частині стягнення неустойки
в сумі 52133,34 грн залишено без змін, а в задоволенні позовних
вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 23,90 грн.
відмовлено., в іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з цією постановою, ВАТ “Сумський завод насосного
та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” подало до
Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 03.04.2005р. та рішення господарського суду Сумської
області від 10.02.2005р. по даній справі, передати справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не
надав належної оцінки доказам по справі, керуючись ст. . 601
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
ВАТ “ Сумський завод “
Насосенергомаш” повідомило позивача про припинення зобов’язань
по сплаті неустойки зарахуванням зустрічних однорідних вимог на
суму 48960,71 грн. копії заяви з додатками були додані
відповідачем до апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не надав відповідачу можливості надати
докази припинення зобов’язань, не задовольнив клопотання про
відкладення розгляду справи в той же день прийняв рішення по
справі.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому проти її
доводів заперечує та просить залишити постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 05.04.2005р., а касаційну
скаргу без задоволення.
Судова колегія, заслухавши доповідь суді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій між ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП
“Атомкомплект” та ВАТ “Сумський завод насосного та енергетичного
машинобудування “Насосенергомаш” було укладено договір поставки
від 11.02.2004р. № 286-Р6А-1, за яким відповідач повинен був
поставити позивачеві продукцію згідно зі специфікаціями № №
1,2,3 в строк до 11.05.2004р.
Згідно п. 8.1 вказаного договору в разі прострочки поставки
продукції понад 14 календарних днів відповідач повинен сплатити
неустойку в розмірі 8% від вартості непоставленого товару.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
відповідачем порушено належне виконання договірних зобов’язань
щодо своєчасної поставки продукції, тому суд обгрунтовано, на
підставі п. 8.1. договору № 286-Р6А-1 від 11.02.2004р. стягнув
неустойку з відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції
помилково послався на ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, в обгрунтування відмови в задоволенні позовних вимог
про стягнення пені на підставі п. 8.4.1 договору, оскільки ст.
231 Господарсього кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачена
можливість стягнення пені за порушення строків виконання
зобов’язання, тому слід застосовувати в даних правовідносинах
норму Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
. Однак немає підстав для
застосування відповідальності, оскільки позивач не надав доказів
порушення відповідачем зобов’язання, яке передбачено п. 5.3
договору щодо поставки товару в повному обсязі.
Доводи заявника касаційної скарги, щодо порушення судами
попередніх інстанцій положень ст. .6 Закону України “Про
судоустрій” ( 3018-14 ) (3018-14)
, не приймаються судом касаційної
інстанції до уваги, виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №
13/275-04 було порушено 14.09.2004 року, за клопотанням
відповідача в зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів
та неможливістю з’явлення в судово засідання представника
відповідача слухання справи було господарським судом
неодноразово відкладено.
Згідно протоколу судового засідання від 27.01.2005 року ( т.1
а.с.135) відповідач заявив усне клопотання про відкладення
розгляду справи для підготовки матеріалів, за результатами
розгляду справи суд першої інстанції оголосив перерву до
10.02.2005 року.
10.02.2005 року відповідач заявив письмове клопотання на адресу
господарського суду про відкладення розгляду справи в зв’язку з
неможливістю з’явлення представника в судово засідання, а також
в зв’язку з необхідністю представлення нових доказів, враховуючи
припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог
заява про яке була направлена позивачу, додавши опис вкладення
від 09.02.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи, тексту рішення суду першої
інстанції, в судово засідання 10.02.2005 року представник
відповідача не з’явився, а також не надав додаткових доказів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
відповідно до вимог ч. 3, ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони
зобов’язані добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і
охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів
до всебічного повного та об’єктивного дослідження всіх обставин
справи.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обов’язок
подання доказів Законом покладений на сторони.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач добросовісно не
скористався належними йому правами сторони у справі.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього.
Виходячи з викладеного, підстави для скасування постанови суду
апеляційної інстанції відсутні.
Колегія суддів вважає, що відповідач не втратив права на захист
своїх майнових інтересів, у тому числі шляхом укладення мирової
угоди з позивачем на стадії виконавчого провадження.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Сумський завод насосного та енергетичного
машинобудування “Насосенергомаш” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р. у справі № 13/275-04 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
Н.Г. Ткаченко