40/414 Про стягнення стягнення 120896 грн. - Текст документа

Суб’єкт підприємницької діяльності Єлецький Б.О. у жовтні 2004 р. звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Державної госпрозрахункової організації “Житло-інвест” про стягнення винагороди в сумі 120896 грн. за впровадження на виробництві відповідача пропозицій позивача по здешевленню будівництва мережі побутової каналізації житлового будинку по вул.О.Гончара,45 В в м. Києві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р. у справі № 40/414 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р. у справі № 40/414 залишено без змін. Постанова мотивована тим, що позивач не надав доказів фактичного впровадження його пропозицій по додатковій угоді при будівництві по вул.О.Гончара,45В; документальне обгрунтування кошторисної економії зекономлених фактично проектних будівельно-монтажних робіт по спорудженню зовнішніх мереж каналізації будинку по вул.О.Гончара,45 В, документи в обгрунтування розрахунку суми позову.

СПД Єлецький Б.О. у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р. у справі № 40/414, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що зазначені рішення та постанова прийняті судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 34, 35, 38, 104 ГПК України (1798-12) , не були застосовані ст. 526 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України (436-15) .

Заслухавши доповідача, розглянувши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (далі - ГУЖЗ КМДА) був укладений договір про спільну виробничу діяльність від 03.06.1997 р., відповідно до якого сторони зобов'язувались спільно подавати і втілювати раціоналізаторські та інші пропозиції, направлені на здешевлення собівартості будівництва та капітального ремонту житлових будинків та інших об'єктів в місті Києві, інвестованих ГУЖЗ КМДА.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.09.1997 р. № 1407 (ra1407017-97) утворено Державну госпрозрахункову організацію "Житло-інвест" (відповідача), підпорядковану Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та затверджено положення про ДГО "Житло-інвест".

Згідно із статтею 3 положення про ДГО "Житло-інвест" (ra1407017-97) останнє має право здійснювати в установленому порядку функції замовника по будівництву та реконструкції житлових будинків, укладати договори (контракти) з юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за її межами в установленому законом порядку, а відповідно до статті 4 цього ж положення (ra1407017-97) , ДГО "Житло-інвест" очолює начальник, який наділений повноваженнями укладати угоди з усіх питань господарської діяльності.

15.11.1997 р. між Державною госпрозрахунковою організацією "Житло-інвест" ГУЖЗ КМДА та позивачем був укладений договір про спільну виробничу діяльність, у пункті 1 якого сторони погодили, що на виконання договору про спільну діяльність від 03.06.1997 р. ДГО "Житло-інвест" ГУЖЗ КМДА приймає на себе зобов'язання замовника по даному договору, а відповідно до пункту 2 договору від 15.11.1997 р. його дія розповсюджується і на інші житлові будинки будівництва і реконструкції, де ДГО "Житло-інвест" виступає інвестором бо замовником по будівництву.

На продовження виконання вказаних договорів 30.04.2002 р. між ДГО "Житло-інвест" ГУЖЗ КМДА та позивачем був укладений договір про спільну співпрацю у будівництві і реконструкції житлових будинків, а 27.05.2002 р. до цього договору сторонами була укладена додаткова угода.

В додатковій угоді від 27.05.2002 р. зазначено, що проектом (на стадії "Проект") каналізування житлового будинку при реконструкції (з добудовою) по вул. О. Гончара, 45-В передбачено, зокрема, перекласти вуличну каналізацію по вул. Чапаєва.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди від 27.05.2002 р. позивач спільно з відповідачем зобов'язувалися звернутися до ВАТ "Київводоканал" та добитись зміни останнім технічних умов на водо-каналізування вказаного житлового будинку без умов по перекладанню вуличних мереж водо-каналізації, а відповідно до пункту 2.2 додаткової угоди у разі отримання змінених ТУ організувати відповідне проектування зовнішніх мереж водо- каналізування будинку, а також їх погодження з ВАТ "Київводоканал".

Пунктами 3.1 та 3.2 додаткової угоди передбачено, що відповідач після отримання змінених ТУ водо-каналізування вказаного будинку за пропозиціями позивача, а також відповідного коригування та погодження проекту з ВАТ "Київводоканал" виплачує позивачу 2000 грн. (за кожні ТУ) за впровадження у проектах його пропозицій, а після прокладення зовнішніх мереж водо-каналізування будинку за цими пропозиціями доплачує йому винагороду із розрахунку 10% від кошторисної економії зекономлених фактично проектних будівельно- монтажних робіт по спорудженню зовнішніх мереж водо- каналізування будинку.

З матеріалів справи слідує, що технічні умови № 6418 від 17.07.2000 р. на каналізування об'єкта по вул. О. Гончара, 45-В були змінені відповідно на технічні умови № 6418 від 20.01.2003р.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні названих договорів не з’ясовано якими доказами мають підтверджуватись факти впровадження пропозицій позивача у проектах каналізування житлового будинку при реконструкції (з добудовою) по вул.О.Гончара, 45-В та наявність кошторисної економії зекономлених фактично проектних будівельно-монтажних робіт по спорудженню зовнішніх мереж водо-каналізування будинку.

Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу СПД - ФО Єлецького Бориса Олександровича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі № 40/414 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.05 р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2004р. у справі № 40/414 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.