40/378(18/77-62) Про зобов’язання відповідача виставити позивачу рахунки за фактично відвантажену продукцію - Текст документа

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” звернулося до господарського суду Донецької області та просило суд зобов’язати відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” виставити рахунки за фактичну відвантажену продукцію. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору № ЦХП-05-03403-01 від 17.03.2002р. відповідачем на його адресу поставлялась передбачена договором продукція з виставленням рахунків-фактур. Між тим, при прибутті продукції встановлена невідповідність її маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній, про що залізницею складені відповідні комерційні акти. Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що відповідач зобов’язаний виставити йому нові рахунки-фактури з урахуванням виявлених недостач (т.1 а.с. 33- 37).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач змінив предмет спору та просить зобов’язати відповідача допоставити рейкові підкладки КБ-65 у кількості 59 002кг та рейкові підкладки 2Р-65 у кількості 3800кг (т.2 а.с.118-120).

Заявою від 07.12.2004р. позивачем вдруге змінено предмет спору. Відповідно до поданої заяви, Державне підприємство по матеріально-технічному забезпеченню залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” просить стягнути з ТОВ “Лемтранс” вартість недопоставленої продукції, що ним оплачена, розмір якої складає 127573,44грн. (т.3 а.с.41,57-58).

Відповідач у справі – ТОВ “Лемтранс” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на недоведеність позивачем факту недопоставки продукції допустимими доказами, а також не виконання ним зобов’язань щодо оплати поставленої продукції у повному обсязі (т.2 а.с.23-27, т.3 а.с.43).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов про стягнення з позивача 177 102,23грн., у т.ч. 127 573,44грн. основної заборгованості, 11889,02грн. збитків від інфляції, 5 491,38грн. в рахунок трьох процентів річних, 23 218,24грн. пені, 8 9030,15грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається на часткове невиконання позивачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати у повному обсязі поставленої продукції за умовами договору № ЦХП-05-03403-02 від 17.03.2003р. (т.2 а.с.51-53).

Поданий зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2004р. (т.2 а.с.135).

Відхиляючи заявлені вимоги, Державне підприємство матеріально- технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” у відзиві на зустрічний позов вказує на виконання ним зобов’язань у повному обсязі щодо оплати продукції, у т.ч. недопоставленої (т.3 а.с.1-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2005р. у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов залишено без розгляду (т.3 а.с. 63-65).

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту нестачі продукції, що поставлялась і заподіяння у зв’язку з цим збитків.

Зустрічний позов залишений судом першої інстанції без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) , враховуючи неподання відповідачем документів і матеріалів, які є необхідним для розгляду його по суті.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2005р. залишено без змін (т.4 а.с.52-56).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення щодо задоволення первісного позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у справі – ТОВ “Лемтранс” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР (1540-06) (чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР (1540-06) , договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 17.03.2003р. між сторонами у справі –Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” та ТОВ “Лемтранс” укладено договір № ЦХП-05-03403-01, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність позивача продукцію в асортименті, кількості, визначеними специфікаціями, в строк, передбачений умовами договору.

Даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно ч. 2 ст. 245 ЦК УРСР (1540-06) , договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Під час вирішення спору у даній справі по суті та перегляді судового рішення в апеляційному порядку, судами встановлено, що за умовами цього договору відповідачем у 2003р. за рознарядками позивача відвантажено продукції на загальну суму 255 158 294,76грн. Перераховано за поставлену продукцію грошових коштів, як встановила апеляційна інстанція, на загальну суму 255031177,87грн.

Звертаючись до суду з позовом, Державне підприємство матеріально- технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” обґрунтовує заявлені ним вимоги тим, що відвантажена за цим договором продукція надійшла у обсязі меншому, ніж зазначено у залізничних накладних. Як стверджує позивач, вартість недопоставленої продукції складає 127573,44грн. У поданому позові позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача в рахунок відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України (435-15) (чинному на момент здійснення поставок) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи судове рішення, апеляційна інстанція на підставі належних та допустимих доказів не встановила наявності протиправної поведінки відповідача –невиконання ним умов договору щодо поставки визначеного ним обсягу продукції, у зв’язку з чим дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні первісного позову.

Так, відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, в силу ст. 34 ГПК України (1798-12) , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За домовленістю сторін, що відображена у п. 7.2 договору, приймання продукції проводиться вантажоодержувачем за кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, що затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.65р. № П-6 (va006400-65) . При цьому, згідно п. 2.5 договору, при виявленні невідповідності кількості продукції, зазначеній у супровідних документах, виклик представників постачальника та виробника продукції для участі в прийомі за кількістю та складання акта є обов’язковим.

Як встановлено судами, позивачем порушені вищевказані умови договору; порядок приймання продукції, визначений Інструкцією; вимоги щодо складання актів.

Зазначені обставини стали підставою відхилення судами як доказів наданих позивачем документів і матеріалів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи, що судами встановлена відсутність складу цивільного правопорушення, відповідальність за яке у вигляді збитків позивач просить застосувати до відповідача, ними обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог первісного позову.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) , господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач не надав без поважних причин витребувані судом документи, необхідні для розгляду по суті заявлених ним вимог, суд першої інстанції правомірно залишив зустрічний позов без розгляду, а суд апеляційної інстанції залишив рішення суду в цій частині без змін.

За таких обставин, доводи поданої касаційної скарги безпідставні, а судові акти у цій справі прийняті з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2005р. у справі № 40/378 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України –без задоволення.