ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 5/179-3/91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н.О. Волковицької –головуючого
Т.Ф. Костенко
Д.С. Кривди
за участю представників:
Позивача Денисюк О.М. дов. від 30.12.04 р.
Відповідачів Кілярова А.В. дов. від 05.04.05 р.
розглянувши у відкритому Запорізького державного підприємства
судовому засіданні “Радіоприлад”
касаційну скаргу
на рішення від 09.03.2005року господарського суду
Запорізької області.
у справі № 5/179-3/91 господарського суду
Запорізької області.
за позовом Запорізького державного підприємства
“Радіоприлад”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі.
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000042600/0
від 14.03.20003року.
В С Т А Н О В И В:
Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад” звернулось до
господарського суду Запорізької області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000042600/0 від
14.03.2003року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в
сумі 69700,11грн. на підставі акта № 7/26-20-32/14313317 від
12.03.2003року про результати перевірки Запорізького державного
підприємства “Радіоприлад” з питання законності використання
активів, що знаходяться у податковій заставі за період з
04.04.2002 року по 01.02.2003рік.
Зазначеним актом встановлені порушення підпункту 8.6.1 “б”
пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме: за вказаний період
підприємством здійснено реалізацію транспортних засобів які
перебувають у податковій заставі у кількості 2 шт. на суму
6702,26грн., без узгодження з органом державної податкової
служби, в зв’язку з чим до підприємства застосована
відповідальність, передбачена підпунктом 17.1.8 статті 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у
вигляді штрафу у розмірі 100% податкового боргу, який утворився
станом на 04.04.02 р. в сумі 69700 грн.
Заявою від 08.09.03 р. про збільшення позовних вимог позивач
просив визнати недійсними податкові вимоги № 1/117 від 04.04.02
р. та № 2/130 від 16.05.02 р., згідно з якими всі активи
позивача з 05.03.02 р. знаходяться у податковій заставі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
27.04.2004року позовні вимоги задоволені шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000042600/0 від
14.03.2003року.
За апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі Запорізький апеляційний господарський суд постановою
від 08.07.2004року рішення господарського суду Запорізької
області залишив без змін з тих же підстав.
Постановою від 07.12.2004року Вищого господарського суду України
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.04.04 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
08.07.04 р. у справі № 5/179 господарського суду Запорізької
області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.
Мотивуючи постанову суд виходив з того, що судам необхідно було
дослідити та надати належну оцінку всім обставинам справи, в
тому числі і обставинам, пов’язаним з фактичним продажем спірних
автомобілів “Toyota Late ACE” та “ЛАЗ - 695”, на які посилався
відповідач як в акті перевірки, так і в запереченнях на позовну
заяву, а також вказував у апеляційній скарзі, а саме, що
фактична реалізація автомобілів здійснена позивачем до звернення
за згодою до податкового органу.
Господарськими судами також не були розглянуті по суті заявлені
позивачем вимоги про визнання недійсними податкових вимог №
1/117 від 04.04.02 р. та № 2/130 від 16.05.02 р./ а.с.22-23
т.2/.
При новому розгляді рішенням господарського суду Запорізької
області від 09.03.2005року у задоволені позову відмовлено з
огляду на те, що надсилання відповідачем листів № 110-3054 від
19.12.2003року та № 110-3058 від 29.12.2003року без додержання
встановлених законом вимог до запиту узгодження операцій із
заставленими активами, звільняє СДПІ від обов’язку надавати
Запорізькому ДП “Радіоприлад” припис, як це передбачено
підпунктом 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В рішенні спростоване твердження позивача, що спірним податковим
повідомленням –рішенням № 0000042600/0 від 14.03.2003року до
нього застосований штраф за одне й теж саме порушення, яке
визначено у податковому повідомленні-рішенні № 0000480900/0 від
13.02.2003р. на підставі акта перевірки № 1/24/14313317 від
12.02.2003р., оскільки цим актом було встановлено факт
реалізації тільки семи автомобілів в період з 04.04.2002р. по
31.11.2002р.,а факт незаконної реалізації автомобілів TOYOTA
LITE АСЕ та ЛАЗ-695 в період з 01.12.2002р. по 01.02.2003р.
відображено в акті перевірки № 7/26-20-32/14313317 від
12.03.2003р.
Заперечення позивача щодо відсутності підстав для проведення
повторної перевірки до уваги не прийняті, оскільки ця перевірка
проводилася згідно доручення прокуратури м. Запоріжжя та на
підставі п. 15 Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на рішення
господарського суду Запорізької області в якій просить рішення у
справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом в порушення вимог статті 4-2, 4-3, 4-
7,111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і пункту 2 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були розглянуті по суті вимоги
Позивача про визнання не дійсною першої податкової вимоги №
1/117 від 04.04.2002р., про визнання недійсною дру гої
податкової вимоги № 2/130 від 16.05.2002р. і про зняття
податкової застави з активів ЗДП "Радіоприлад і не припинено
провадження в частині цих вимог в зв'язку наявні стю рішення
господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Крім того, скаржник зазначає, що в рішенні господарський суд
дозволив органу державної влади –СДПІ надавати заборону на
реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі протягом
будь-якого строку, чим були порушені вимоги статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і неправильно застосована
статтю 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та
вбачається з матеріалів справи спір виник з приводу застосування
до позивача відповідальності за відчуження майна, що знаходилось
у податковій заставі без відповідного узгодження такого
відчуження з податковим органом.
Господарськими судами встановлено, що позивач 24.12.02 р.
звернувся до відповідача із листом № 110-3054 від 19.12.02 р., в
якому просив дати дозвіл на реалізацію автотранспорту, в тому
числі, на автомобіль “Toyota Late ACE” держномер 19-93 ЯТА та
“ЛАЗ-695” держномер 90-69 ЗПР.
29.12.2002року від позивача надійшов ще один запит № 110-3058
від 29.12.2002року, в якому позивач просив дозволу на зняття з
балансу раніше проданих автомобілів із зазначенням ціни продажу,
в тому числі, щодо автомобілів “Toyota Late ACE” та “ЛАЗ - 695”.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків в м. Запоріжжі розглянувши зазначені листи
13.01.03 р. своїм листом № 158/10/24-113 повідомила позивача, що
заперечує проти реалізації автотранспорту.
Дослідивши обставини купівлі продажу спірних автомобілів та
приймаючи рішення суд виходив з того, що відповідач був
позбавлений можливості у передбаченому підпунктом 8.6.5 статті 8
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
порядку надати припис про заборону здійснення
операції по реалізації автотранспорту, але при цьому дійшов
висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
/ в
редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин/
платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з
податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті
"б" підпункту 8.6.1 цього пункту, а саме: використання об'єктів
нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а
також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а
також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання
гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу,
виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків
згідно з підпунктом 8.6.5 статті 8 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
керівник податкового органу призначає з числа
службових осіб такого податкового органу податкового керуючого.
Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник
податків надає податковому керуючому запит, в якому
роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її
проведення. Податковий керуючий має право видати припис про
заборону здійснення такої операції, у разі коли за його
висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою
операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків
вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений
припис має бути затверджений керівником відповідного податкового
органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих
днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція
вважається узгодженою.
Аналіз зазначених приписів Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
залишився поза
увагою господарського суду.
Крім того, господарським судом не були розглянуті по суті вимоги
Позивача про визнання не дійсною першої податкової вимоги №
1/117 від 04.04.2002р., про визнання недійсною дру гої
податкової вимоги № 2/130 від 16.05.2002р. і про зняття
податкової застави з активів ЗДП "Радіоприлад” чим порушені
приписи статті 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо обов’язковості вказівок, що містяться у
постанові касаційної інстанції
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду
Запорізької області необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 108, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.05 р.
у справі № 5/179-3/91 господарського суду Запорізької області
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Касаційну скарги Запорізького державного підприємства
“Радіоприлад” задовольнити частково.
Головуючий Н. Волковицька
Судді Т. Костенко
Д. Кривда