ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 5/1764-3/216
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н.О. Волковицької –головуючого
Т.Ф. Костенко
Д.С. Кривди
за участю представників:
Позивача Мієнка В.В. дов. від 02.08.05 р.
Відповідачів не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
розглянувши у Державної податкової інспекції у Галицькому
відкритому судовому районі міста Львова.
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.01.2005року Львівського апеляційного
господарського суду.
у справі № 5/1764-3/216 господарського суду
Львівської області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Артиш”
до Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова
про визнання недійсною першої та другої податкової вимоги.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Артиш” звернулось до
господарського суду Львівської області з позовом про визнання
недійсними
-першої податкової вимоги № 1/502 від 26.03.2004року, в якій
зазначено, що станом на 26.03.2004року, загальна сума
податкового боргу за погодженим податковим зобов’язанням,
визначена в цій податковій вимозі становить 168000, грн. та
-другої податкової вимоги № 2/737 від 13.06.2004року, якою
зобов’язано сплатити 168618,00грн. податкового боргу за
узгодженими податковими зобов’язаннями з плати за придбання
торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у
сфері грального бізнесу.
Рішенням від 28.09.2004року господарського суду Львівської
області позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом
визнання недійсною першої та другої податкових вимог.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що оскільки оплату за
торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері
грального бізнесу здійснено наперед, то обов'язок по сплаті
вартості патентів припиняється в момент сплати і регулюється
законодавчими актами, що діють на момент сплати.
Відповідно частини 5 статті 5 Закону України «Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності» ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, згідно з
якою суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню
оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії
торгового патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності
звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості
торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами
законодавства збільшується його вартість".
Крім того, суд вказав, що формуючи спірні податкові вимоги,
відповідач перевищив свої повноваження та в порушення приписів
підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не вчинив дій щодо
узгодження податкового зобов'язання (не направляв позивачу
податкового повідомлення - рішення), відповідно донарахована
позивачу вартість торгових патентів не може вважатись узгодженим
податковим зобов'язанням, а отже відсутні підстави для
надсилання першої та другої податкових вимог.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Галицькому районі міста Львова Львівський апеляційний
господарський суд постановою від 18.01.2005року рішення
господарського суду Львівської області позовні вимоги залишив
без змін з тих же підстав.
ДПІ у Галицькому районі міста подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Львівського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права.
Скаржник зауважує на тому, що суб'єкти підприємництва, які
сплатили вартість торгового патенту раніше, відповідно статті 57
Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”
( 1344-15 ) (1344-15)
повинні зробити перерахунок і сплатити різницю у
вартості торгового патенту до місцевого бюджету.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутнього в судовому
засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 108 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського
суду.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції при
розгляді справи було встановлено, що позивачем було здійснено
оплату вартості торгових патентів ТПА № 044886, ТПА № 044886,
ТПА № 044888, ТПА № 044889, ТПА № 044890, ТПА № 044891, ТПА №
044892 від 24.09.2003 року за I квартал у строки та в повному
обсязі за ставкою, що була чинною на час перерахування коштів ,
що підтверджується платіжними дорученнями від 10.12.2003 року та
15.12.03 року № 27, 26 на суму 51000 грн. та 45000 грн.
Згідно пункту 3 статті 5 Закону України “Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
(в редакції, що
діяла до внесення змін Законом України “Про Державний бюджет
України на 2004 рік” від 27.11.2003 року № 1344-IV ( 1344-15 ) (1344-15)
)
вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання
послуг у сфері грально го бізнесу встановлюється у фіксованому
розмірі (за рік) для використання інших гральних столів
(спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) -
48000 гривень за кожний стіл.
Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання
послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних
місяців.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться
щоквартально до 15 числа місяця, що передує зві тному кварталу.
Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу суб’єкт підприємницької
діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового
патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання то
ргового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент,
яка підлягає вне сенню в останній квартал його дії.
Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню
оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії
торгового патенту. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності
звільняється від обов’язків додаткового внесення вартості
торгового патенту у разі, якщо прийнятими після цього актами
законодавства збільшується його вартість.
Статтею 57 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004
рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
передбачено, що у 2004 році збільшується
вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального
бізнесу.
При цьому встановлені частиною тре тьою статті 5 Закону України
“Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
стосовно вартості торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри
“48000” замінені цифрами “96000”. Відповідні зміни щодо вартості
торгового патенту Законом України “Про Державний бюджет України
на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
внесені до частини 3 ст. 5 Закону
України “Про патентування деяких видів під підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Згідно статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України
на 2004 рік” від 27.11.2003 року № 1344-ІV ( 1344-15 ) (1344-15)
він
вводиться в дію з 01.01.2004 року.
Пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
плата за торговий патент на деякі
види підприємницької діяльності передбачена серед загальноде
ржавних податків і зборів (обов’язкових платежів), що обумовлює
суть плати за торговий патент як суми податкового зобов’язання.
Останнє ж визначається для платника згідно законодавства,
чинного на момент його існування.
За визначеного пунктом 5 ст. 5 Закону України “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
15 числа
місяця, що передує звітному кварталу, як граничного терміну
оплати вартості торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу, податкові зобов’язання
суб’єкта підприємницької діяльності з цього виду обов’язкового
платежу визначаються законом, що діє станом на вказану дату.
Оскільки, як встановлено судами, позивачем оплата за торгові
патенти за І квартал 2004 року здійснена у встановлений Законом
України “Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
строк та до набрання чинності Закону
України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від
27.11.2003 року № 1344-ІV ( 1344-15 ) (1344-15)
, касаційна інстанція
зазначає, що висновок, викладений в рішенні та постанові про те,
що позивач правильно визначив суму своїх податкових зобов’язань
відповідно до чинного на момент сплати вказаних платежів
законодавства, у зв’язку з чим у податкового органу не було будь-
яких передбачених законом підстав вимагати здійснення доплати є
обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального
права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та
апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого
прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, та дійшли
обґрунтованого висновку, про недійсними оспорюваних податкових
вимог.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28.09.2004року господарського суду Львівської
області та постанову від 18.01.2005року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/1764-3/216 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова
- без задоволення.
Головуючий Н. Волковицька
Судді Т. Костенко
Д. Кривда