ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2005 Справа N 3/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Дерепи В.І., Невдашенко Л.П. розглянув
касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна залізниця” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. у справі №
3/6 за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна залізниця” до товариства з обмеженою
відповідальністю “Вогник”
про усунення перешкод в користуванні, розірвання договору
оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки за
участю представників відповідача - Папян С.Р., Харіна М.О.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2005 р. в позові
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від
17.02.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі Державне територіально-галузеве об’єднання
“Південно-Західна залізниця” просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р.,
посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм
законодавства, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ “Вогник” до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників відповідача,
суд встановив наступне.
У грудні 2004 р. Державне територіально-галузеве об’єднання
“Південно-Західна залізниця” звернулося з позовом до ТОВ
“Вогник” про розірвання договору оренди земельної ділянки за
адресою: м. Київ, вул. Тимофія Шамрила,4-Б від 30.03.2004 р.,
укладеного між Шевченківською районною у м. Києві радою та ТОВ
“Вогник” на підставі рішення Шевченківської районної у м. Києві
ради від 19.02.2004 № 298, зобов’язання ТОВ “Вогник” припинити
дії, що перешкоджають позивачу користуватися названою земельною
ділянкою та фундаментом колишньої будівлі вокзалу залізничної
станції “Піонерська” Київської дитячої залізниці, що знаходиться
по вул. Т.Шамрила, 4 у м. Києві, звільнення зазначеної земельної
ділянки та фундаменту від самовільно збудованого кафе-магазину.
У січні 2005 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд
зобов'язати відповідача припинити дії, що перешкоджають
Державному територіально-галузевому об’єднанню “Південно-Західна
залізниця” користуватися фундаментом колишньої будівлі вокзалу
залізничної станції “Піонерська”, прилеглої до неї платформи
Київської дитячої залізниці, яка знаходиться по вул. Тимофія
Шамрила, 4 у м. Києві, і звільнити їх від самовільно збудованого
кафе-магазину.
Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази
і доводи, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованого висновку
про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким
відмовлено Державному територіально-галузевому об’єднанню
“Південно-Західна залізниця” в задоволенні позову. При цьому суд
виходив з того, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
позивач не довів своє право користування спірною
земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Т. Шамрила, 4-Б,
факт існування фундаменту і розміщення на ньому будівель і
споруд відповідача, а також того, що ТОВ “Вогник” самовільно
зайняло земельну ділянку, відведену позивачу.
Судом встановлено, що згідно листа КП “Київське міське бюро
технічної інвентаризації та реєстрації права власності на
об’єкти нерухомого майна” від 19.01.2005 р. № 2194 станом на
18.01.2005 р. по даним книг реєстрації бюро по житловому та
нежитловому фонду за адресою: м. Київ, вул. Шамрила,4-Б
реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна не
проведена.
Матеріалами справи доведено, що між Шевченківською районною у м.
Києві радою та ТОВ “Вогник” укладено договір оренди земельної
ділянки від 30.03.2004 р., який зареєстровано у книзі договорів
оренди земельних ділянок у Головному управління земельних
ресурсів КМДА за № 59 від 30.03.2004 р. За умовами пунктів 1.1,
1.2 названого договору Шевченківська районна у м. Києві рада на
підставі рішення від 19.02.2004 р. № 298 надала, а відповідач
прийняв у короткострокову оренду строком до 31.01.2005 р.
земельну ділянку загальною площею 110 м2, в тому числі за
рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування
110 м2, з них під забудовою кіоску 18 м2, під прилеглою до
кіоску територією 8 м2, під майданчиком 84 м2, згідно з доданого
до даного договору плану землекористування для експлуатації та
обслуговування кіоску і літнього тротуарного майданчика з
накриттям з продажу продуктів харчування за адресою: м. Київ,
вул. Шамрила,4-Б. При цьому, кіоск та літній майданчик
відповідача розміщені поза пасажирською платформою дитячої
залізниці.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
зазначений договір оренди земельної ділянки від 30.03.2004 р. не
визнаний недійсним в установленому порядку та не припинив свою
дію з огляду на приписи ст. 33 Закону України “Про оренду землі”
( 161-14 ) (161-14)
.
Право ТОВ “Вогник” на користування спірною земельною ділянкою за
адресою: м. Київ, вул. Т. Шамрила, 4-Б підтверджується і
черговим кадастровим планом по земельній ділянці станом на
15.11.2004 р.
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача по
використанню спірної земельної ділянки не порушують права
позивача, що є підставою для відмови у позові.
Доводи Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-
Західна залізниця” в касаційній скарзі про неправильне
застосування судом ст. ст. 11, 316, 331 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 4 ст. 32, ст. 49 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 5 Закону України“ про залізничний
транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
зводиться до тлумачення позивачем
названих норм на свою користь, не спростовують обґрунтованих
висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до посилання на
обставини справи, необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки
доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам
справи, чинному законодавству, тому підстав для задоволення
касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 р. у справі № 3/6 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-
Західна залізниця” –без задоволення.
Головуючий, судді О. Шульга
В. Дерепа
Л. Невдашенко